Адаптивна система вирощування овочевих культур

0
110

Актуальною проблемою, яка потребує розв’язання, є суттєве зменшення негативного антропогенного впливу на агроценози. Адже навантаження штучними агрохімікатами (пестициди, мінеральні добрива) за інтенсивного ведення землеробства (зокрема, овочівництва) несе пряму загрозу здоров’ю населення та може призвести до екологічної кризи.

Методологічною основою екологічної стратегії в галузі овочівництва (як найбільш інтенсивної у рослинництві) повинен стати системний підхід, спрямований на мінімалізацію впливу всіх чинників, що мають негативні наслідки. Тобто є нагальна потреба у поступовому переході від інтенсивних технологій чи систем вирощування (у даному випадку овочевих культур) до адаптивних. Такі системи вирощування, з одного боку, є перехідними до органічних, з іншого, це альтернатива інтенсивним. Система технологічного забезпечення адаптивного овочівництва повинна бути представлена рекомендаціями для різних ґрунтово-кліматичних зон України: за зонально-адаптивною структурою посівних площ; біологізованими сівозмінами; енергоефективними способами обробітку ґрунту; екологічно безпечними системами застосування добрив та захисту рослин; сортами і безпосередньо адаптивними технологіями вирощування овочевих культур.

У даній публікації наведено методологію адаптивної системи вирощування овочевих культур для Східного Лісостепу України.

В Україні за останні роки площі, на яких вирощували овочеві і баштанні культури, в усіх категоріях господарств становили 510 – 520 тис. га. Загальний валовий збір складав близько 10 млн. т, а середня врожайність 19 – 20 т/га. Збільшення виробництва якісної продукції було і залишається ключовим завданням для всього агропромислового комплексу України, що відзначено у галузевій програмі «Овочі України – 2020». Попри те, що останніми роками за рахунок власного виробництва забезпечено споживання овочево-баштанної продукції на рівні 163 кг на душу населення (за медичної норми споживання 161 кг), виробляється одноманітна продукція, тобто на овочевому ринку присутній звужений асортимент, повною мірою не задовольняється попит на малопоширені та зеленні овочі.

Однією з ключових проблем розвитку овочевого ринку є стримування впровадження інновацій через елементарну відсутність достатньої кількості великотоварних сільськогосподарських підприємств. Установлено, що у 1990 році питома частка таких підприємств у загальному валовому виробництві овочів становила 73 %,  у 1995 р. – 27%,  2000 р. – 17%, а в останні роки –14% (у т. ч.  близько 3% – у фермерських господарствах). Отже, на даний час 86% овочів виробляють у господарствах населення.

Однією з головних причин згортання великотоварного сектора, окрім усього іншого, є високі витрати грошових та людських ресурсів на одиницю площі порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами. Адже виробництво овочів характеризується багаторазовими зборами врожаю, продукція їх швидко псується і погано транспортується. Так, на вирощування 1 га овочевих культур у середньому необхідно 600–800 людино-годин.

В умовах різкого зростання цін на енергетичні ресурси і матеріально-технічні засоби необхідно віддавати перевагу адаптивним та органічним технологіям вирощування овочевих культур, які забезпечують енерго- і ресурсозаощадження, підтримують родючість ґрунтів. Основою цих технологій є біологізовані сівозміни. Функціонування науково обґрунтованої сівозміни забезпечує виконання завдань виробництва овочів, сприяє підтриманню належного фітосанітарного стану посівів і збереженню родючості ґрунту. Результати наукових досліджень свідчать, що від впровадження оптимальних сівозмін урожайність овочевих культур підвищується на 18–25%.

За радянських часів переважну частку овочів виробляли у великотоварних спеціалізованих овоче-молочних господарствах. У таких агроформуваннях для забезпечення галузі тваринництва кормами у сівозміни з овочевими рослинами обов’язково вводили зернові колосові культури і особливо трави бобові багаторічні, які виконували функції  кращих попередників для овочевих рослин і, головне, забезпечували (поряд із внесенням органічних добрив) збереження родючості ґрунту, підтримували у сівозмінах належний фітосанітарний стан боротьбою проти збудників кореневих гнилей, нематод, бактеріозів капусти тощо. На зрошуваних землях люцерну доцільно використовувати два роки, бо за тривалішого терміну у ґрунті накопичується багато шкідників (зокрема, дротяників), а посіви починають заростати бур’янами. Після багаторічних трав у першу чергу розміщують огірок та інші рослини родини Гарбузові, а на зрошуваних землях – культури, які вирощують через розсаду – томат, перець, баклажан, капусту (табл. 1). По звороту пласта добре розміщувати всі овочеві культури.

1.Кращі попередники овочевих культур для зони Лісостепу

Культура і термін повернення на попереднє поле (роки)

Попередник

Капуста (5–7)

Огірок, цибуля, томат, горох, пшениця озима,

трави багаторічні (на зрошенні)

Томат, перець,

баклажан (2–4)

Огірок, цибуля, капуста, пшениця озима,                  трави багаторічні (на зрошенні)

Огірок, кабачок (1–3)

Капуста,цибуля, томат, горох, трави багаторічні

Цибуля ріпчаста (1–3),

часник (3–4)

Огірок, картопля рання, томат ранній, пшениця озима

Морква (2–3),

буряк столовий (3–4)

Огірок, цибуля, картопля і томат ранні, горох, капуста

Боби овочеві, горох,

 квасоля (5–6)

Огірок, цибуля, картопля рання, томат,
 пшениця озима

Кавун, диня (8–10),

гарбуз (2–4)

Трави багаторічні, озимі зернові, горох, картопля

У сучасних умовах овочі переважно вирощують за інтенсивних технологій у вузькоспеціалізованих сівозмінах з наявністю тільки овочевих рослин. Через це ґрунт швидко деградує, погіршується фітосанітарний стан агроценозу і, як наслідок, збільшуються енерговитрати на його обробіток. Застосування за інтенсивних технологій синтетичних добрив і засобів захисту рослин погіршує якість продукції, а іноді зменшується й урожайність.

У той самий час у високорозвинених країнах зростають масштаби так званого органічного землеробства, зокрема, в овочівництві. Виходячи з цього, актуальною є розробка і впровадження адаптивної системи вирощування овочевих культур як перехідної до органічної та як альтернативи інтенсивній.

Сівозміна за адаптивного овочівництва має бути біологізованою  з наявністю багаторічних бобових трав (у даному випадку – люцерни), а також ґрунтопокривних та сидеральних культур. За відсутності у господарстві тваринництва люцерну доцільно вирощувати на насіннєві цілі, що є більш вигідним, ніж на зелений корм чи сіно. У сукупності вищезазначені чинники (люцерна, ґрунтопокривні та сидеральні культури), а також внесення хоча б на одному полі сівозміни органічних добрив та застосування на частині полів сівозміни безполицевого обробітку ґрунту сприятимуть збереженню його родючості (табл. 2). 

За адаптивної системи вирощування застосування штучних агрохімікатів зменшено на 50 %, зокрема, мінеральних добрив за рахунок їх локального внесення та підживлення рослин Rost-концентратом. Інтегрований захист рослин базується в основному на біологічних засобах та малотоксичних препаратах.

Урожайність овочевих культур за обох систем вирощування майже однакова. Застосування адаптивної системи порівняно з інтенсивною забезпечує підвищення рентабельності виробництва на 32 % (табл. 3). 

Розрахунки наведено для модельного господарства, вони можуть бути змінені з урахуванням наявної структури посівних площ, техніки  та матеріально-технічної бази у конкретному агроформуванні.

  1. 2. Системи вирощування овочевих культур у спеціалізованих сівозмінах

Інтенсивна (стандартна):

Адаптивна (рекомендована):

Сівозміна

Основний

обробіток

ґрунту

Сівозміна

Основний

обробіток ґрунту під наступну культуру

1. Картопля

рання

Оранка

1. Картопля рання + люцерна

Нульовий

2. Квасоля

Оранка

2. Люцерна на насіння

Нульовий

3. Огірок

Оранка

3. Люцерна на насіння

Оранка

4. Томат

ранній

Оранка

4. Томат ранній +

(тритикале яре + вика яра)

Нульовий

5. Морква

Оранка

5. Морква (літня сівба) + восени

внесення 40 т/га перегною

Весною – глибокий безполицевий;

Восени під цибулю – оранка

6. Цибуля

ріпчаста

Оранка

6. Цибуля ріпчаста  + восени  

(тритикале озиме + вика озима)

Нульовий

7. Капуста

білоголова

пізньостигла розсадна

Оранка

7.(Тритикале озиме+вика озима)

на сидерат +

Капуста білоголова

пізньостигла розсадна

Весною під капусту – безполицевий;

Восени під буряк

столовий –  оранка

8. Буряк

столовий

Оранка

8. Буряк столовий

Оранка

Зеленим кольором виділено елементи біологізації       

          

  1. Загальні витрати за інтенсивної (стандартної) та адаптивної систем вирощування овочевих культур для Східного Лісостепу України, тис. грн /сівозміну

Стаття витрат

Інтенсивна

Адаптивна

Підвищення/

зниження

(±), %

Заробітна плата з нарахуваннями

1557

1729

+11

Паливно-мастильні матеріали

307

287

-6,5

Мінеральні та органічні добрива

646

286

-43

Засоби захисту рослин

171

32

-81

Амортизаційні відрахування

453

360

-20

Ремонт основних засобів

302

240

-20

Витрати, всього

5698

4822

-15

Рівень рентабельності, %

121

160

+32

 

О.Д. Вітанов, доктор с.-г. наук, професор, Інститут овочівництва і баштанництва НААН

 

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here