Агробізнес під склом

0
116

Висока вартість енергоносіїв і кредитів, брак кваліфікованих кадрів, відсутність підтримки з боку держави є основними чинниками, що гальмують розвиток тепличної галузі в Україні. Про це говорили учасники круглого столу «Захищений грунт України: стан, проблематика та перспективи розвитку», який відбувся у рамках виставки «АгроВесна 2019» у Києві.

Як розповів президент асоціації «Теплиці України» Євген Чернишенко, на момент здобуття Україною незалежності на її території знаходилося близько 750 га скляних теплиць, на сьогодні маємо 250 га. Зниження купівельної спроможності населення, інфляція національної валюти, зростання «сірого» імпорту спричинили зменшення обсягів виробництва овочів захищеного грунту. Вплинули події на Сході України і у Криму, 3540 га скляних теплиць лишилися на непідконтрольних державі територіях.

За словами експерта, з 1999 по 2006 рік не дуже активно, але тривало будівництво нових теплиць, відбувалася модернізація старих споруд захищеного грунту, в основному завдяки спеціальному режиму оподаткування ПДВ для аграріїв, які спрямовували заощаджені кошти на розвиток.  Зараз така допомога з боку держави відсутня. Як результат, протягом минулого року в Україні збудовано лише 2.4 га нових теплиць.

Зростання цін на енергоносії змушує дрібних виробників перелаштовувати виробництво на такі види палива, як деревина або вугілля, почасти низької якості. Що дає змогу вижити на даному етапі, але не сприяє розвитку і впровадженню сучасних технологій. А зависокі для тепличників кредитні ставки, що пропонують фінансові установи, унеможливлюють прогрес галузі. Адже теплиця вважається ризикованим об’єктом нерухомості, банки не хочуть брати її у заставу, інвестувати у довгостроковий результат, є багато інших можливостей заробити швидше і безпечніше.

–  Однією з особливостей тепличного бізнесу є його висока капіталоємність, особливо на початковому етапі будівництва нової теплиці, –  каже Євген Чернишенко. – Якщо збудувати комплекс на новому місті, потрібно вкласти 350400 євро на 1 м2. Що при нинішніх цінах на добрива, енергоносії тощо окупиться і почне приносити прибуток через 1013 років.

Мешканець України в середньому споживає 100 кг свіжих овочів на рік, що становить лише 14% його раціону харчування та є негативним явищем згідно рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. За підрахунками аналітиків, частка овочів закритого грунту в минулому році не перевищувала 6% всього врожаю овочевих культур, а рівень задоволення  попиту не був більше 3540% відсотків. Тому імпортні томати і  огірки часто заповнюють наші полиці поряд з вітчизняними або замість них. Найбільшої конкуренції українська теплична продукція зазнає з боку офіційного і неофіційного турецького імпорту. Це знижує ціни на вітчизняні овочі, переконаний Є.Чернишенко.

Як зазначив експерт, українські овочі захищеного грунту також потрапляють на зовнішні ринки, головний споживач – Білорусь. Щоправда, за останні два роки їх частка у географічній структурі експорту скоротилася на користь Польщі. До слова, у Білорусі завдяки прийнятним умовам кредитування теплична галузь розвивається досить швидкими темпами, відповідно, їх ринок насичений продукцією. І потрапити туди зі своїм товаром, як і до Польщі, можна завдяки тому, що тепличний сезон  у північних сусідів починається пізніше.

До речі, українські тепличники цьогоріч, щоб скоротити свої витрати, на два тижні відстрочили садіння овочів в порівнянні з минулим роком, що призведе до більш пізнього врожаю, а значить, нижчої ціни. 

–У цьому році цінова політика, яку формує купівельна спроможність населення, говорить про те, що перспектив у старих конструкцій, збудованих ще за радянських часів, немає. Бо вони не енергоефективні. Не дасть високого ефекту і їх модернізація, стара теплиця споживає на рік 850900 тис. кубометрів газу на гектар томату. Лише нові теплиці у поєднанні із сучасними технологіями зможуть витримати економічне навантаження, як склалося у тепличній галузі. У новій теплиці витрати газу втричі менші, а врожайність на 30% вища, – каже Є.Чернишенко.

Про те, як український уряд намагається допомогти аграріям, зокрема власникам теплиць,  розповіли  представники Міністерства аграрної політики та продовольства України Ірина Ніколаєва та Оксана Лопатко, які були присутні на заході.  

– Частка експорту АПК у минулому році становила понад 18 млрд доларів США, і це понад 40% у загальному експорті України. Найбільшими покупцями української аграрної та продовольчої продукції, здебільшого це олія, кукурудза і пшениця, стали Індія, Китай, Голландія, Іспанія та Єгипет. Експорт до країн Азії перевищив 8 млрд доларів США, до країн ЄС – 6.3 млрд, – повідомила експерт офісу підтримки реформ Мінагрополітики Ірина Ніколаєва. – Маємо великий потенціал у інших категоріях товарів, скажімо, у плодоовочевій галузі, що займає досить вагомий відсоток у інших країнах, натомість у нас цей сегмент не розвинутий. Тому стратегічне завдання Уряду у тому, щоб наростити об’єми в цих категоріях. Мова про збільшення доданої вартості продукції рослинного походження, розвиток всіх галузей товарного плодоовочевого виробництва, диверсифікацію ринків збуту у найперспективніших для нас 50 країнах світу. Для цього профільним міністерством була розроблена  експортна стратегія до 2026 року. Проект документу вже пройшов всі етапи погодження з іншими інституціями та знаходиться у Мінюсті на узгодженні.

Ірина Ніколаєва зазначила, що частка іноземних інвестицій у вітчизняне АПК нині сягає 9%, і Мінагрополітики докладає максимум зусиль для збільшення підтримки вітчизняних аграріїв.

Як розповіла Оксана Лопатко, якщо фермер вирішив збудувати теплицю і звертається до державних програм підтримки, він може розраховувати на здешевлення енергозберігаючого обладнання вітчизняного виробництва до 40%. Якщо виручка суб’єкта господарювання менша 20 мільйонів гривень на рік, аграрію за короткостроковими і середньостроковими програмами кредитування можуть компенсувати банківську кредитну ставку навіть у розмірі 100%.   

Досвідом вирощування огірків і томатів у скляних теплицях радянського зразка поділився директор ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» Василь Тимощук. Його підприємство знаходиться неподалік Житомира і займає площу у шість гектарів. У теплицях встановлене  крапельне зрошення, система контролю мікроклімату та штучної подачі СО2, використовуються шпалери 3,5 м заввишки. У першу сівозміну там вирощують огірки, а у другу, восени, садять томати.

– Десять років тому перейшли з газу на вугілля і на той час не прогадали. До введення в дію методики формування ціни на паливну складову «Роттердам +» мали досить непогані прибутки, кошти для розвитку. Зараз цим не можемо похизуватися, – говорить Василь Тимощук. – Торік  ціна вугілля потрібної марки значно зросла і склала 4000 гривень за тонну, а комбінат споживає 6000 тонн на рік. Вугілля нижчої марки дешевше, але його не варто купувати, бо багато шлаку, у результаті вийде ще дорожче. Тож допомагає щепа, якою опалюємо. Для цього встановили кілька твердопаливних котлів. Третій плануємо запустити в цьому році. Але в Західній Європі щепа і пелети коштують дорожче, ніж у нас, тож є вірогідність, що незабаром і в Україні ціна на паливо зрівняється. Поки що деревина  –  це єдиний ресурс, який дає можливість таким підприємствам, як наше, виживати.

Виробничник розповів, що на підприємстві шукають додаткові можливості для економії коштів. Розсаду почали досвічувати не натрієвими лампами, а за допомогою світлодіодних світильників. Нове обладнання влетіло в копієчку, натомість суттєво економить електроенергію. Вивчаються можливості встановлення сонячних батарей, використання геотермального опалення теплиць.

– Я морально готовий до змін, запровадження інновацій, але у нас не ті об’єми виробництва, щоб інвестувати такі суми. При сформованій ціні тепличних овочів в Україні потрібно занадто багато часу для їх окупності, – говорить В. Тимощук.

Така ж ситуація на підприємстві і з сортуванням готової продукції, доцільніше наймати людей, ніж автоматизувати цей процес. Адже дороге обладнання в реальних умовах навряд чи окупиться.

Нелегка ситуація і з фахівцями. Як розповів керівник овочевого комбінату, знайти тямущого агронома нині дуже важко. Багатьох спеціалістів переманили за кордон – у Грузію, Росію, Білорусь, Казахстан. Навіть низькокваліфіковані  працівники з Житомирщини здебільшого працюють у тепличних господарствах Польщі, де отримують вищу зарплату.

Задля того, щоб отримати кращу ціну за товар, ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» експортує частину врожаю у Польщу і Прибалтику. При цьому, за словами директора підприємства, в теплицях старого зразку отримати сертифікат GLOBAL G.A.P. майже неможливо.

– Головне, щоб виробник був упевнений у якості і безпечності своєї продукції. Ми використовуємо добрива найвищої якості. Комп’ютерна програма визначає, що, скільки і коли треба давати, слідкує за раціональним використанням добрив. Щодо «ліків», то працюємо виключно на біозахисті, це одна з умов роботи на експорт. До речі, якщо все вчасно робити, виходить навіть дешевше, ніж при застосуванні хімічних засобів. Але є нюанси. Щоб впоратися за допомогою біопрепаратів, необхідно наприкінці сезону робити комплексну дезінфекцію теплиць. Замінювати витратні матеріали, знезаражувати кожен закуток споруди. Якщо ж хоча б один з елементів дезінфекції пропустити, біозахист не допоможе.

Дотримання технології безпечного виробництва – передумова успішного експорту. Скажімо, в Польщі нашу продукцію перевіряють більше, ніж на 240 різних показників, на основі дослідження товар сертифікують, дають «зелене» світло для його продажу. У них сезон починається на кілька тижнів пізніше, ніж у нас, приблизно з середини березня, тож до цієї пори в польських мережах бракує тепличних овочів місцевого виробництва, і у нас з’являється шанс отримати гарні замовлення, – говорить В. Тимощук.

Олександр Литвиненко

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here