Брак овочесховищ гальмує розвиток галузі

0
164

Рекомендований дієтологами щоденний раціон людини повинен містити не менше 35% овочів. І не важливо, вирощених у тепличних умовах чи просто неба. Адже левову частку українського врожаю плодів ми отримуємо лише в сезон. Через це маємо і досить низьку ціну на них. Узимку ж, навпаки, вартість овочевого кошика зависока для більшості громадян. Збалансувати ситуацію на ринку можна за рахунок спеціалізованих сховищ із сучасним обладнанням. На жаль, їх катастрофічно не вистачає вітчизняним овочівникам та плодоводам. 

В Україні втрати плодоовочевої продукції через неправильно організоване зберігання можуть сягати 60%. І це досить вагомий показник у масштабі держави, який впливає на ціни і на здоров’я нації, яка недоїдає плодів. Це фактично ще один врожай, який ми втрачаємо через брак інвестицій у належне зберігання вітамінної продукції. Щоправда, знизити плодоовочеві втрати до нуля теж неможливо, адже йдеться про зберігання біологічно активних об’єктів. Так, скажімо, у країнах, де використовуються сучасні технології зберігання, обсяги втрат не перевищують 35% врожаю.

На втрати при зберіганні здебільшого впливають механічні пошкодження плодів, які мали місце під час вирощування і транспортування продукції. А до зниження смакових якостей овочів зі сховищ призводять порушення технологій зберігання. Виходить так, що навіть коли виробнику вдалося отримати досить пристойний продукт, при неправильному зберіганні його якість може різко знизитися, бо овочі набудуть неприємного присмаку.

За словами експертів, в Україні існують проблеми зі зберіганням усіх без винятку видів продукції рослинного походження. Бо не вистачає якісних сховищ. Щоправда, останнім часом з’явилася мережа роздрібної торгівлі із логістичними центрами, де створені перевалочні заготівельні овочесховища. Вони певною мірою дотримуються сучасних технологій, але ці споруди розраховані на недовготривале зберігання. Тому багато фермерів, щоб не втратити значну частину врожаю, намагаються восени продати його якомога швидше, при цьому розуміючи, що ціни відразу після збирання занизькі. Навіть трапляються випадки, коли аграрії через наднизьку ринкову ціну залишають врожай у полі або не збирають його вчасно. Адже збирання і транспортування вирощеного – це чималі витрати, які складають близько третини собівартості плодів. А те, що вдається зібрати і зберегти, фермери намагаються взимку продати якомога дорожче. Тому й маємо у холодну пору року високовартісну вітамінну продукцію і через це – низький рівень її споживання. Таким чином, нестача сучасних овочесховищ гальмує розвиток цілої галузі, наголошують фахівці.

Звісно, збудувати нове сховище – справа дуже непроста і коштовна. Тому деякі аграрії вдаються до удосконалення або, швидше, переобладнання старих виробничих приміщень для потреб зберігання. Та головне у цій справі – не помилитися з «проектом» реконструкції, бо якщо технологія невідомого, назвемо її, «народного» походження не спрацює, власник ризикує зазнати відчутних матеріальних втрат.

Як зазначають експерти, щоб у нинішніх українських реаліях  зросла кількість сучасних сховищ, дрібним фермерським господарствам варто  кооперуватися і спільними зусиллями будувати або й орендувати приміщення для зберігання своєї продукції, як це роблять їх колеги у Західній Європі. Бо поодинці, без потужної державної підтримки, дрібні виробники не витримають конкуренції на сучасному, досить відкритому всьому світові аграрному ринку України.

 

Олесь Дмитренко, член Національної спілки журналістів України

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here