Цибуля багатоярусна

0
218

Цибуля багатоярусна (Allium fistulosum var. viviparum Makino./Proh.) відноситься до родини Цибулевих (Alliaceae). Це малопоширений вид цибулевих рослин, який відрізняється трубчастим листям . Вважається, що цибуля багатоярусна є різновидом цибулі батуна (як рецесивна форма останнього виникла і поширилася у Північній Америці. До Європи потрапила безпосередньо з Канади. Вже на початку ХІХ сторіччя її вперше почали культивувати на присадибних ділянках в Англії). 

Історично вирощування Allium fistulosum L. почалося щонайменше 200 року до н.е. у Китаї. У 500 році до н.е. ця культура потрапила до Японії, звідки і поширилася далі на Південно-Східну Азію та Європу. У Китаї цибуля багатоярусна є найбільш вживаним видом серед інших цибулевих рослин. В Японії вона займає друге місце за популярністю серед населення. Цибуля багатоярусна вирощується в усьому світі, але основними її регіонами  залишається Східна Азія від Сибіру до Індонезії. В Україні сорти цибулі даного виду користуються попитом у невеликих господарствах.

Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Особливістю багатоярусної цибулі є формування повітряних цибулинок замість звичного споживачеві суцвіття. Завдяки цьому її інколи називають живородною. Цибулинки на стрілці утворюються у декілька ярусів (за високої агротехніки вирощування рослин – до 4). Як правило, на першому ярусі формується до 5 найбільших цибулинок масою 5—15 г. На стрілці, що відходить від першого ярусу, тобто у другому ярусі, формуються вже менші цибулинки по 2—3 г і т.д. На четвертому ярусі маса цибулинок сягає лише 0,1—0,5 г. За несприятливих умов на низькому агрофоні кількість ярусів зменшується.

Повітряні цибулини у рослин закладаються на конусі наростання стрілки. Це бруньки, які розвиваються у пазухах своєрідних листків, а стрілка є видовженим нижнім міжвузлям.

Підземна цибулина протягом вегетаційного періоду ділиться на 2 цибулини. За сприятливих погодних умов і ретельному догляді на кінець вегетації може сформуватися до 4 цибулин. Будова підземної цибулини і повітряних цибулинок — подібна.

Багатоярусна цибуля характеризується морозо-, зимо- та холодостійкістю. Оптимальною температурою для вирощування є 24…27оС.

Господарське значення. Поживна цінність 100 г зелених листків багатоярусної цибулі складає 142 кДж (34 ккал). Вміст білків —1,9 г, жирів —0,4 г, вуглеводів — 6,5 г. Рослина є багатим джерелом цінних макро- та мікроелементів: P — 49 мг, Mg — 23 мг, Ca — 18 мг, Fe — 1,2 мг, Zn — 0,52 мг; вітамінів: А — 0,1 мг, В1 — 0,05 мг, В2 — 0,09 мг, В3 — 0,40 мг, а також фолієвої кислоти — 16 мкг. Показник аскорбінової кислоти у цибулині 15—40, у листі 50—60, а у повітряних цибулинах 20—50 мг/100 г. Вміст сухої речовини у листі становить 6,5—10,0 %, цукру 1,5—2,5 %; у цибулині відповідно 6,5—17,5 % та 6,5—10,0 %.

Цибуля багатоярусна схожа на ріпчасту і батун не лише за зовнішнім виглядом, а й за смаком та запахом, який обумовлений наявністю ефірної олії. Її вміст досить високий, як і в ріпчастій (18—30 мг/100 г у цибулині та 25—50 мг/100 г у листі). У рослині наявні фітонциди, що мають бактерицидні та протигрибкові властивості.

Багатоярусну цибулю до недавнього часу для приготування страв не застосовували. Нині її використовують в основному як добавку до попередньо обробленої їжі, такої, як локшина швидкого приготування. Молоде суцвіття іноді обсмажують і їдять як закуску.

Терапевтичних якостей, які приписують цибулі багатоярусній, багато, особливо у народній медицині. Рослини застосовують для поліпшення функціонування внутрішніх органів та обміну речовин, для профілактики серцево-судинних захворювань. Крім того, повідомляється, що регулярне вживання цибулин покращує зір, зменшує головний біль, пришвидшує одужання від застуди, затягування порізів.

Особливості вирощування. Вирощують багатоярусну цибулю на родючих, не засмічених багаторічними бур’янами, багатих на органічні речовини суглинкових або супіщаних ґрунтах та чорноземах. Обирають ґрунти легкого гранулометричного складу, з близькою до нейтральної реакцією ґрунтового розчину  рН 6,0 – 7,0 (підвищена кислотність негативно впливає на вирощування цибулевих рослин, листки стають дрібними, світло-зеленими, із пожовклими верхівками, рослини раніше і більшою мірою уражаються захворюваннями, зокрема, пероноспорозом – несправжньою борошнистою росою).

Багатоярусна цибуля може зростати на одному місці до 5 років (при багаторічній культурі). При цьому щорічно збільшується кількість цибулин у гнізді, а отже зменшується площа живлення окремих цибулин і рослини (гнізда) в цілому. Оскільки рослини відростають рано навесні (листки з’являються ще під снігом), для отримання ранньої продукції ділянки вибирають із південною експозицією, що добре прогріваються сонцем і рано звільняються від снігового покриву, або використовують тимчасові укриття.

Кращі попередники – просапні культури, під які вносили органічні добрива. Закладання плантації (висаджування) проводять у кінці літа або восени, оскільки і підземні цибулини, і повітряні цибулинки погано зберігаються. За таких умов цибулини добре укорінюються до зими і формують 5—7 листків, накопичують достатній запас поживних речовин, утворюють досить розвинену кореневу систему. Це є запорукою доброї перезимівлі навіть у суворі зими з недостатнім сніговим покривом, гарантує, що рослина витримає контрастні погодні умови з частими і різкими перепадами температур.

Цибулини та повітряні цибулинки висаджують з шириною міжрядь 70 см, відстань між ними 20 см (для цибулин та крупних повітряних цибулинок, зібраних з першого ярусу). При загущеному висаджуванні – через 10 см – на наступний рік рослини проріджують, вириваючи через одну і використовуючи вирвані рослини в їжу. Залишені рослини вирощують у багаторічній культурі, зрізування зеленої маси проводять у перший рік тільки на ділянках з добрим розвитком рослин, а на ділянках із ослабленими рослинами – починаючи з другого року вирощування. Рано навесні перед розпушуванням міжрядь і в період наростання стрілок необхідно багатоярусну цибулю підживити. Після зрізування зеленої маси ділянку також підживлюють і за необхідності поливають. Восени, перед настанням холодів, надземну масу скошують і видаляють за межі ділянки.

При багаторічному вирощуванні на третій-четвертий роки гнізда проріджують, вириваючи половину рослин, що уповільнює «дрібнішання» цибулин. За вегетаційний період проводять не більше 3 зрізувань листків, аби не ослаблювати рослини, не знижувати їх зимостійкість та не приводити до випадання. З кожним наступним зрізуванням листків урожайність зеленої маси зменшується. Зрізування зеленої маси також впливає на формування повітряних цибулинок: за регулярного щонайменше дворазового зрізування листків протягом кількох років значно зменшується їх урожайність – на 50% і більше. Отже, насінницькі посіви варто розміщувати окремо від товарних і використовувати для отримання високоякісного садивного матеріалу – крупних повітряних цибулинок, при цьому не зрізувати листки на товарну продукцію.

З роками на плантаціях, де багатоярусну цибулю вирощують у багаторічній культурі, зменшується урожайність листків, збільшується кількість стрілок, тобто вони стають непридатними для використання у якості товарних посівів. Підземні цибулини, заготовлені при ліквідації плантації, використовують для закладання нових ділянок, але тільки для отримання товарної продукції (насіннєві плантації підземними цибулинами закладати не рекомендовано).

Альтернативний спосіб вирощування багатоярусної цибулі – в однорічній культурі. У даному випадку повітряні цибулинки висаджують більш загущено, до 5—6 см між рослинами за ширини міжрядь 45 см. При такому способі вирощування перший раз збирають урожай шляхом проріджування рослин, другий – повністю при максимальному наростанні зеленої маси.

Багатоярусну цибулю успішно вирощують у захищеному ґрунті. Для вигонки у парниках і теплицях використовують невеликі підземні цибулини та повітряні цибулинки великого і середнього розміру. Їх висаджують подібно до цибулі ріпчастої мостовим способом. І підземні цибулини, і повітряні цибулинки практично не мають періоду спокою, тому придатні для вигонки в будь-який період. Головна мета – зберегти їх до часу вигонки, адже підземні цибулини швидко проростають (що для ранньоосінньої вигонки є перевагою), а повітряні можуть через 2 – 3 місяці зберігання висохнути і не прорости. До часу висаджування з метою вигонки зеленої маси садивний матеріал зберігають при знижених температурах. Краще зберігаються повітряні цибулинки, які повністю дозрівають на рослині.

Рання весняна продукція – перо – зазвичай має світліше забарвлення, ніж вирощене у відкритому ґрунті, вирізняється більш ніжним і менш гострим смаком. Причому для відростання листків багатоярусної цибулі достатньою є температура 10…15оС (для вирощування цибулі ріпчастої «на перо» оптимальна  25оС). Продукція буде готова до споживання через місяць (цибуля батун – на 2 тижні пізніше). Відчутна економія і садивного матеріалу: для висаджування на 1 м2 потрібно 5—10 кг цибулин/цибулинок багатоярусної цибулі і 10—15 кг ріпчастої і батуна. Продукцію збирають разом із цибулинами.

Зберігають товарну продукцію (листки) багатоярусної цибулі не довше 15—20 діб за температури 0о і вологості повітря 90—95%.

Повітряні цибулинки заготовляють на насіннєвих ділянках або заздалегідь виділених і намічених у загальному масиві рослинах (добре розвинених, з великими повітряними цибулинками у першому ярусі). Сигналом є початок підсихання листків, покривні сухі луски набувають характерного для сорту/популяції забарвлення (частіше – червонувато-коричневого). Коли листки підсохнуть і шийка стане достатньо м’якою або повністю висохне, можна збирати. Для подальшого репродукування висаджують цибулинки саме з першого ярусу (їх частка у загальній кількості повітряних цибулинок становить 60—70%), що дасть змогу отримати вже в перший рік добре розвинені рослини з характерними для сорту/популяції морфолого-ідентифікаційними ознаками.

Повітряні цибулинки з другого-четвертого ярусів доцільно використовувати для закладання товарних плантацій за загущеними схемами висаджування.

Стрілки розрізають і складають окремо за ярусами, просушують, постійно перевертаючи, шаром не більше 15—20 см. Відділяють цибулинки від стрілки, коли вони стануть сухими, блискучими, щільними, з міцними лусками. Зберігають за температури  1…5о С і вологості 80—85% у ящиках шаром не більше 10—15 см. Знищення вологості і підвищення температури сприяє швидшому висиханню повітряних цибулинок, особливо дрібних фракцій.

Г.В. Мозговська, к.с.-г.н., Інститут овочівництва і баштанництва НААН

Позняк О.В., ДС «Маяк» ІОБ НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here