Ця загадкова шовковиця

0
120

Чорна є, буває біла,

Наче мед, коли доспіла.

Рясно дерево вкриває,

В червні-липні дозріває…

 

Може й не одразу, але все ж читачі видання дадуть правильну відповідь на цю загадку. Правильно! Це – шовковиця, ягідки якої у багатьох з нас викликають спогади дитинства. Так, шовковиця (лат. Morus), морва, тутове дерево, або ж тутовник – унікальна рослина. Походження її, як виявилося, різне: чорна родом із Південно-Західної Азії , червона – з Північної Америки, а біла – зі Східної Азії. Це листопадне дерево, яке належить до родини Тутових і налічує понад 20 видів, універсальне й невибагливе, а тому варте нашої з вами уваги.

 Сьогодні шовковиця так само популярна серед садівників, як і перевірені часом яблуня, груша, вишня, слива та інші плодові дерева з рідного саду. Більшості вона відома перш за все м’ясистими плодами – несправжніми ягодами, з’єднаними воєдино кістянками. З них готують компоти, соки, варення і навіть вино. Але у прадавні часи вирощували цю рослину для різного використання, оскільки вона є  як  джерелом харчування личинок тутового шовкопряда, лялечки яких використовували для виробництва натурального шовку, так і надзвичайною деревиною, яка є цінною сировиною – щільною, пружною і важкою.

Про промислове вирощування і використання цієї культури можна буде колись окремо написати, а сьогодні я поведу мову  про її вирощування на приватних присадибних ділянках. Порадив би посадити на своєму обійсті саджанці шовковиці навіть садівникам-початківцям, адже вони невибагливі і здатні приживатися на будь-якій землі. Взагалі ж її вирощування у вашому приватному господарстві не забере у вас багато часу, та й витрати на культивування будуть мінімальними. А от віддача може бути дуже істотною, оскільки урожай цієї рослини може вас не тільки порадувати, а ще й неабияк здивувати. Що ж для цього потрібно?

 Перш за все – вибір місця посадки, адже дерево це довговічне (без глибоких травм основного стовбура живе понад 100 років, хоча існують на планеті дерева, яким вже аж по п’ять століть). Тому місце для шовковичного дерева бажано підібрати таке, де йому буде не тісно серед інших дерев і де воно буде отримувати достатно сонячних ванн. Слід також зазначити, що це південна, а тому теплолюбна рослина, і весняні приморозки можуть її суттєво пошкодити, хоча взимку дерево може витримувати і тридцятиградусні морози. Пам’ятайте, що у свої «молоді роки» шовковиця росте дуже швидко, але поступово зростання її сповільнюється, і вже сформована рослина може досягати висоти 10–15 метрів. До складу ґрунтів молода рослина невимоглива, але на їх дренажні властивості увагу звернути все ж треба, бо вона некомфортно почувається на перезволожених ділянках – коріння не любить болотистої місцевості з близьким заляганням підземних вод. Роботи виконуються стандартно, як і при посадці інших плодових дерев: ями готуються завчасно (щоб ґрунт вистоявся), земля змішується з органічними і мінеральними добривами (піввідра компосту +70г суперфосфату), саджанець корінням ставиться в яму на змішану землю, засипається по кореневу шийку, поливається, ґрунт навколо стовбура мульчується. Тут хочу відкрити ще один «секрет»: ця цікава рослина є дводомною (існують окремо «чоловічі» та«жіночі» дерева), тому плодоносить тільки те дерево, яке має жіночі квіточки, і якщо у декого доросла рослина цвіте, але не плодоносить, то це якраз і є представник «чоловічої статі» (його в народі ще називають шовкун), який служить лише для запилення. Ті, в кого площа ділянки дозволяє, зазвичай висаджують поруч дерева обох статей. Але цікаво й те, що рослини ці можуть бути однодомними, дводомними, самоплідними або ж змішаного типу – на одному дереві можуть з’являтися лише жіночі або лише чоловічі квітки, а можуть і двостатеві. Отака ця загадкова шовковиця – поспостерігайте за нею, і ви отримаєте ще й естетичну насолоду від цього.

Щодо подальшого після садіння догляду, то він зовсім не складний: про молоді саджанці в перші роки ще потрібно подбати – поливати в посушливий період, розпушувати землю навколо стовбура, проводити формуючу обрізку, а доросла рослина нічого, окрім помірних підживлень (у дорослого дерева формується глибока коренева система і воно самостійно забезпечує себе) та деякої санітарної обрізки (видалення старих, хворих і пошкоджених гілок), не потребує. Під час формуючої обрізки я б радив дозволити центральному провіднику вирости до 5метрів, видаляючи кожної весни конкуруючі пагони. Але якщо хтось для власної зручності бажає виростити невисоке дерево, то тоді формуйте на свій смак: обрізуйте верхівковий пагін і вибудовуйте скелет таким чином, як це робиться для карликової яблуні, а надалі вже підтримуйте бажану вам форму крони. Тут є і своєрідне виправдання формування «карликовості» деревця: після цієї процедури наростає багато бічних гілок, а чим більше їх буде, тим більше закладеться плодових бруньок і, звісно, більшим буде урожай. А загалом, шовковиця – дуже живуча рослина. Якщо у неї все гаразд з кореневою системою, то вона може легко відновитися навіть після сильного обмороження чи механічного пошкодження. Тому розмноження і подальше вирощування шовковиці навряд чи принесе вам якісь труднощі.

 Що стосується вірусних та бактеріологічних захворювань, то шовковиця вважається «загартованою» культурою і не дуже схильна до них. Але буває, що вона може заразитися від інших плодових культур, що ростуть поруч із нею. Тому профілактичний огляд хоча б зрідка не завадить. А от садові шкідники (різні комахи, гусінь) можуть зазіхнути як на ніжне листя, так і на солодкі плоди, тому деревця нехай і профілактично, але все ж обробляти іноді треба. Робиться це, звичайно ж, або рано навесні, або опісля збирання урожаю.

На закінчення хотів би попередити тих, хто хоче виростити шовковицю саме того сорту, який найбільше цікавить, про те, що самому це зробити не завжди вдається, бо навіть та рослинка, яка з’явилася неподалік плодоносного дерева, не обов’язково збереже материнські ознаки. Простіше вже купити деревце, вирощене в розпліднику, де вам точно розкажуть і про сорт, і про вік саджанця, і про основні агротехнічні заходи під час догляду та вирощування. Я б для стовідсоткової впевненості рекомендував купувати три- або чотирирічні деревця, які вже раз відплодоносили – так ви побачите на власні очі ягідки і гарантовано привезете додому те, що й хотіли.  Якщо ж можливості відвідати розплідник немає, то бажаний сорт можна прищепити й на те деревце-дичку, яке у вас саме з насіннячка виросло. Я це робив своїм улюбленим способом – поліпшеного копулювання (той, який ще називають «з язичком»). Підщепи добре приживалися, стабільно розвивалися і швидко починали плодоносити. Спробуйте й ви, шановні читачі, якщо є такі бажання і можливості. Впевнений, що у наполегливих все вийде!

****************************

Існує напівміфічна історія про те, що виробництво шовку раніше трималося правителями Піднебесної в найсуворішому секреті і нікому під страхом смерті не дозволялося вивозити за межі держави личинки шовкопрядів (з їх коконів впродовж кількох тисячоліть виробляли знаменитий китайський шовк) та насіння шовковиці. Відзначився тут, як  стверджують деякі джерела, всюдисущий Марко Поло, якому вдалося вивезти і насіння, і личинок. Заховав він їх начебто у дорожній палиці, на яку спирався.

********************

В Україні (в Києві і в Харківській губернії) масово саджати шовковицю почали за наказом царя Петра І. До царського двору тоді готували запашний сік, який лікував застудні захворювання, ангіну, запалення легенів. Найбільше Петру І подобався міцний золотистий тутовий напій, який повертав здоров’я хворим, молодість старим і… «звеселяв серце» сумним. Є свідчення істориків, що перша шовковична плантація була висаджена у Видубицькому монастирі (до сьогодні жива остання шовковиця цієї плантації!) В ті часи, до речі, вирубка дерев шовковиці каралася смертною карою.

***************************

У 2017 році дерево шовковиці, посаджене російським царем Петром I у східному районі Лондона –Дептфорді, увійшло в «короткий список» британського конкурсу «Дерево року – 2017».  Згідно історичної довідки, у 1698 році Петро I зі своєю свитою прожив майже чотири місяці в будинку сера Джона Евеліна в Сейес-корті в Лондоні, куди він прибув для того, щоб осягнути мистецтво кораблебудування.  А  посадив він те дерево перед від’їздом до Росії. За однією з версій, це було зроблено на прохання гостинного господаря – британського короля Вільгельма III. За іншою – таким способом цар спробував вибачитися за те, що будинок, в якому зупинилася його команда, повертали, м’яко кажучи, в дуже занедбаному стані.

 

Андрій Навродський, м.Корюківка, Чернігівська обл.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here