Добра звістка з півночі

0
120

На Поліській дослідній станції Інституту картоплярства НААН, що знаходиться в селі Федорівка Малинського району Житомирської області, селекційну роботу вдалося відновити майже в колишніх масштабах. Про це розповів заслужений працівник сільського господарства України Василь Сидорчук. Ось уже багато років він займається селекцією вітчизняних сортів картоплі саме на цій дослідній станції.

Тут щороку виробляють по 600-700 тонн насіннєвого матеріалу. За словами Василя Івановича, на ринках Малина, Радомишля та Житомира, де можна придбати еліту, шикуються черги покупців. Охоче беруть вітчизняне і великі підприємства Житомирської, Рівненської, Чернігівської, Сумської, Одеської, Херсонської і навіть Львівської областей . «Адже своя картопля завжди краще!», — пояснює Василь Іванович. Він розповів історію своєї поважної за віком та здобутками установи, щоб читачі оцінили її наукову вагу і практичне значення.

Так от, селекційна робота на Поліській дослідній станції ведеться ще з 1929 року. Вже через десять років тут було представлено перший український районований сорт картоплі «Поліська-36», який на той час користувався високим попитом. Через німецько-фашистську окупацію роботу на станції  відновили тільки у 1944 році. Тоді ж нависла загроза розповсюдження раку картоплі, який потрапив  на наші терени разом із завезеними німцями бульбами. Обов’язковою вимогою до новостворених сортів була стійкість до цього захворювання. Так з’явилися знамениті сорти «Островська», «Роза Полісся», «Кріпиш», «Рання поліська», «Баранівська», якими засаджували значні площі в Україні  –  в окремі роки до 100 000 га.  З 1968 року, коли було організовано Український інститут картоплярства, Поліську дослідну станцію долучають до його структури,  розширюється й селекційна робота. Її результатом стали передані у державне сортовипробування «Житомирянка» і «Поліська рожева».  Сорти районували. «Житомирянку» полюбили на півдні України та в лісостеповій зоні. «Поліську рожеву» вирощували також у Росії та Білорусі. На початку 80-х років минулого століття ці сорти займали найбільші картопляні ділянки у Радянському Союзі. А на Поліській дослідній станції в селекційній роботі почали використовувати велику кількість гібридного матеріалу. Її продукція розповсюдилася далеко за межі України. Зокрема, ранній сорт «Каскад Полісся», «Ікар», «Гарт», «Поліська столова», «Доброчин».

– Ми першими почали створення нематодостійких сортів. Завдяки багаторічній і взаємовигідної співпраці з аналогічними науковими установами Східної Німеччини та Білорусі отримали від них матеріал, на базі якого створили перший такий сорт –  «Віхола». Пізніше ще кілька нематодостійких сортів було виведено на базі Українського інституту картоплярства. І таким чином проблему картопляної нематоди було вирішено,  – пригадує Василь Сидорчук.

За весь час діяльності Поліської дослідної станції було створено близько 70 різноманітних  сортів. П’ятдесят один внесено до реєстру. Більшість із них було районовано не тільки в Україні, а і в Росії, республіках Середньої Азії та Закавказзя.

За словами В. Сидорчука, сьогодні у Національному реєстрі сортів України значиться дев’ять об’єктів, «народжених» науковцями Поліської дослідної станції. Останніми роками набув особливої популярності сорт «Тирас». Він рожевого кольору з білим м’якушем, до того ж стійкий до вірусних хвороб,  ранній, врожайний, посухостійкий, користується  високим попитом на півдні України, зокрема в Одеській та Херсонській областях. І це не випадково, адже Поліська дослідна станція ім. О.М.Засухіна завжди спеціалізувалася на створенні саме посухостійких сортів, де ареалом розповсюдження були південні області Радянського Союзу. Бо місцеві грунти і клімат якнайкраще підходять для випробувань на посухостійкість.  

А у Волинській та Житомирській областях знаходять своє місце у виробництві зареєстровані у минулому році сорти «Радомисль», «Іванківська рання» та середньоранній «Межирічка». Нещодавно подали на реєстрацію ультраранній, нематодостійкий сорт «Взірець» та сорт «Опілля», які, на переконання їх співавтора, завідуючої лабораторії селекції Поліської дослідної станції Наталії Писаренко, підкорять більшість регіонів України. Адже створені вони завдяки плідній співпраці з колегами з Білорусі, мають найкращі властивості.   

– Наша активна співпраця із білорусами триває з 1978 року. Вже стало доброю традицією обмінюватися насінням. Колеги з Білорусі використовували наші сорти в схрещуваннях і отримували гібридне потомство, відповідно ми теж працювали з їх матеріалом. Бо переконалися, що найкращі результати отримуємо, коли білоруський і вітчизняний сорти схрещуються між собою. Наші дають такі властивості, як посухостійкість, стійкість до вірусних хвороб, а білоруські характеризуються підвищеним вмістом крохмалю та високими смаковими якостями. Взаємовигідна співпраця з білоруським Інститутом картоплярства триває. У нас зараз багато гібридів, що вирощуються в селекційних розсадниках на нижчих стадіях селекційного процесу, велику їх кількість отримуємо за участю гібридного матеріалу з Білорусі. Так, нещодавно наш спільний нематодостійкий сорт «Партнер» внесено в Реєстр сортів картоплі України,  — розповідає Наталія Василівна.

За її безпосередньої участі створено близько 20 сортів картоплі. Частина з них ще на стадії державного випробування, деякі вже внесені до держреєстру. Як от, наприклад, середньостиглий нематодостійкий сорт «Предслава» з чудовими смаковими якостями і вмістом крохмалю близько 18%. При цьому картопля цього сорту має низький вміст редукованих цукрів, тому нею почали цікавитися виробники чіпсів. Адже саме низький вміст цукру у бульбі забезпечує золотистий, а не горілий її колір під час обсмаження.

– На сортовипробувальних станціях, де створені об’єктивні умови для порівняння різних сортів, зокрема й іноземної селекції, урожайність наших сортів «Тирас» і «Тетерів» слугує національним стандартом. При цьому вони забезпечують стабільний урожай 3-4 роки, а зарубіжний насіннєвий матеріал — один або максимум два роки. Бо вітчизняні сорти краще пристосовані до умов вирощування в Україні, її більш посушливого і жорсткого континентального клімату ніж, скажімо, у Західній і Центральній Європі. І коштує кілограм нашої еліти значно дешевше, від 6 до 10 гривень, проти одного євро за, скажімо, голландську бульбу. Тому переконаний, що українські виробники зрозуміють свою вигоду і гривнею «проголосують» за вітчизняну селекцію. До речі, процес усвідомлення вже зрушив з мертвої точки, – підсумував Василь Іванович Сидорчук.

 

Олесь Дмитренко, член Національної спілки журналістів України

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here