Ефективне зберігання врожаю картоплі

0
252

Після природного відмирання бадилля розпочинається збирання картоплі шляхом відокремлення стебел від бульб нового врожаю. В подальшому бульби як живі організми закладають на довготривале зберігання, створюючи при цьому оптимальні умови для їх життєдіяльності. Лежкість бульб залежить від комплексу біологічних особливостей і в першу чергу від фізіологічного спокою, який відразу настає після збирання врожаю. При цьому знижується обмін речовин в клітинах тканини та формується адаптація до навколишнього середовища. Тривалість періоду спокою залежить від групи скоростиглості сортів, які розділяються на ультраранні, середньоранні, середньостиглі, середньопізні і пізні. Зокрема, ранні і середньоранні сорти мають значно менший період спокою, ніж середньостиглі і пізні.

Внаслідок проведення наших досліджень встановлено, що в період спокою настає активізація ферментативного синтезу за рахунок збільшення накопичення цукрів та, відповідно, зменшення вмісту крохмалю. Одночасно у бульбах картоплі проходять біосинтез аскорбінової кислоти та фізіолого-біохімічні процеси дихання, в основі яких лежить окислювальний розклад цукрів.

Доведено, що найважливішими чинниками, які впливають на тривалість спокою, є температурний режим і відносна вологість повітря, які здатні суттєво змінювати фізіолого-біохімічний баланс бульб, зокрема, вміст цукру, аскорбінової кислоти та інших компонентів, які впливають на процеси спокою бульб. Нами доведено, що при температурі 0оС бульби дихають у
2,5 раза активніше, ніж при температурі 4–6 оС, а підвищення температури до 8–10 оС призводить до збільшення інтенсивності дихання до 50 %.

Нами підтверджено, що інтенсивність дихання бульб залежить від фізіологічного стану картоплі, наявності зовнішніх і внутрішніх механічних пошкоджень та ураження їх хворобами грибного, бактеріального і нематодного походження. Чим більший діаметр і глибина ран, тим вища інтенсивність дихання і, відповідно, погіршення лежкості картоплин та смакових якостей.

Сорти картоплі як вітчизняної, так і закордонної селекції за тривалістю періоду спокою розділяють на три групи. Зокрема, до першої групи відносять сорти з тривалим періодом спокою 270–300 днів, другої і третьої відповідно 140–160 і 85–100 днів.

На результативність зберігання бульб суттєво впливає суберинізація (відновлення перидерми або шкірки після травмування), що залежить від наявності коркової речовини – суберину. Нами доведено, що процес суберинізації активно проходить при температурі 20–25 оС, вологості повітря 90–95 % та посиленому повітряному обміні у міжбульбовому просторі. Зазначені вище параметри у картоплярстві називають «лікувальним періодом».

Основною причиною зниження результативності зберігання насіннєвої і провольчої картоплі є ураження бульб грибними і бактеріальними хворобами. До їх числа відносять наступні: фітофтороз, фомозна, суха фузаріозна, мокра бактеріальна та кільцева гнилі картоплі.

В Україні картоплю в основному вирощують у приватному секторі. Погодні умови цього року сприяли розвитку хвороб і шкідників цієї культури. Перші ознаки ураження картоплі збудниками хвороб проявляються в період вегетації на вегетативних і навіть генеративних органах, що призводить до уповільнення росту і розвитку кущів, недобору врожаю тощо. Проте найбільшої шкоди вони завдають в період зберігання бульб.

А тому збереження врожаю картоплі є важливим і відповідальним періодом, на який безпосередньо впливають фактори зовнішнього середовища, а саме: температура, вологість, концентрація кисню і вуглекислого газу, світло тощо.

Найкраще картопля зберігається протягом перших 25–30 днів після збирання врожаю при температурі 12–15 оС, а потім поступово її необхідно знижувати до 2–4 оС і підтримувати на такому рівні до весни.

Спочатку після збирання картоплі бульби тимчасово витримують у невеликих копицях і кагатах ємністю до п’яти тон з подальшим накриванням соломою шаром до 30 см (цей період називають лікувальним) при температурі не нижче 15 оС протягом двох тижнів. Після цього її перебирають і закладають на постійне зимове зберігання. Оптимальна температура для зберігання бульб, зокрема для сортів Бородянська рожева, Кобза, Повінь, Пролісок, Латона, Розара, Беларосса та ін., становить 2–4 оС. Якщо наприкінці зберігання насінні бульби не проростають, то доцільно температуру поступово підвищувати до 10–12 оС. Але водночас необхідно стежити, щоб з вічок не формувалися великі паростки (їх величина не повинна перевищувати 1,5 см). Слід враховувати, що будь-яке відхилення температури зберігання від оптимальної викликає зменшення природної маси бульб, яке в майбутньому негативно вплине на їх схожість та врожайність. Вимірювання температури можна здійснювати кагатним або звичайним термометрами.

При підвищенні вологості повітря в місцях зберігання картоплі у бульбах лишається незмінним тургор (вони не в’януть), а тому краще зберігаються.

Наші спостереження і практика свідчать, що оптимальна відносна вологість повітря у картоплесховищах повинна становити 90–95%. Позитивні наслідки спостерігаються тоді, коли бульби при закладанні на зберігання перемішують із невеликою кількістю сухої землі та піску в співвідношенні 1:10.

Після закладки картоплі на зберігання доцільно регулювати вологість із таким розрахунком, щоб не викликати точки роси, оскільки це може призвести до так званого потіння бульб.

Важливу роль при зберіганні картоплі відіграє газовий склад повітря в місці перебування бульб. Позитивно впливає на зберігання бульб в траншеях, льохах або кагатах їх перешарування із зеленою хвоєю (4,5–5 кг\ц), шматочками хріну (5–6 кг\ц) та подрібненою житньою соломою.

Картоплярі-аматори часто перешаровують бульби при закладці на зберігання з дрібно нарізаним листям горобини, нагідків, полину гіркого, що значно зменшує кількість бульб з ознаками мокрої бактеріальної, сухої фузаріозної та змішаних гнилей. Добрі наслідки при зберіганні картоплі отримують, коли зверху насипу бульб розкласти 2–3 шари буряків, які відбирають надлишок вологи та сприяють зменшенню ураженості картоплі гнилями. Крім того, бульби можна обпудрювати негашеним вапном з нормою витрати 1–1,2 кг/ц, що значно підвищує вихід здорового матеріалу. Добрі наслідки при зберіганні бульб отримуються після їх посипання попелом. Результати багаторічних досліджень вказують на те, що дуже шкідливо впливає на життєздатність бульб незбалансований вміст газів. Не слід допустити накопичення у сховищах вмісту вуглекислого газу понад 5 % і відповідно кисню менше 16 %.

Науково та практично доведено, що для продовольчих цілей і для годівлі тварин необхідно зберігати бульби в темряві, тому що світло викликає швидке позеленіння, яке сприяє нагромадженню отруйної речовини соланіну. За сприятливих умов зберігання соланін також накопичується, але в межах допустимої медициною норми.

Картоплю можна зберігати в різних місцях. У підвалах, за умови наявності опалювальної системи, бульби розкладають в ящики з отворами для вентилювання, а після цього необхідно підтримувати рекомендовані температурні режими та вологість. Проте за умов підвищеної температури тривалість зберігання картоплі дуже коротка. У міських будинках бульби можна зберігати на балконі-лоджії закритого типу. За тару використовують перевежно ящики з надійною теплоізоляцією і отворами для вентиляції.

У спеціалізованих агропідприємствах найбільший ефект для зберігання картоплі  дає контейнерна технологія, яка забезпечує не тільки використання комплексної механізації, а й значне підвищення продуктивності праці, що дозволяє систематично контролювати режим зберігання. Така технологія дозволяє збільшити вихід стандартної продукції на 3,2 %.

При зберіганні бульб в умовах фермерських господарств та присадибних ділянок площею понад 1 га будують тимчасові польові сховища у вигляді надземних, напівзаглиблених та глибоких траншей. Слід пам’ятати, що тимчасові польові сховища за конструкцією в різних зонах мають свої особливості. Що стосується системи вентилювання, то принцип її здебільшого є природним, але краще застосовувати примусове з використанням компресорів і потужних пилососів.

Відомо, що кагати краще будувати на підвищених місцях з невеликим схилом для стікання дощової і талої весняної води. Рівень грунтових вод не повинен перевищувати 1,5 м. При цьому слід враховувати, що сховища можна закладати на всіх типах грунтів, але пам’ятати, що на легких супіщаних грунтах газообмін відбувається краще, оскільки вони більш теплопровідні, ніж глинисті. Крім того, перезволожені грунти промерзають глибше, ніж сухі, газообмін їх погіршується.

На дно кагата укладають дерев’яні решітки у вигляді трикутника висотою 35–40 см і шириною 45–50 см (повітряний простір для природного вентилювання). Товщина укриття кагата соломою 50–70 см, а по гребеню
30–40 см. Для запобігання затікання до кагату води солому бажано відразу укривати землею шаром 15–20 см. На результати зберігання картоплі суттєво впливають особливості сортів. Слід пам’ятати, що до числа сортів, які найменше уражуються гнилями і найкраще зберігаються, віднесені наступні: Бородянська рожева, Багряна, Веста, Віринея, Водограй, Дара, Дніпрянка, Загадка, Кобза, Косень 95, Луговська, Світанок київський, Серпанок, Слов’янка, Явір.

В. М. Положенець, д. с-г. наук, професор кафедри фітопатології ім. акад. В.Ф. Пересипкіна НУБІП

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here