Формування і обрізування вишні

0
113522

Успішне вирощування вишні залежить від багатьох факторів, зокрема, вибору ділянки під сад, сорту та підщепи, конструкції саду, системи догляду за ним та ін. Одним із основних елементів у створенні саду є формування і обрізування дерев. За їх допомогою регулюються процеси росту і плодоношення, у результаті чого підвищується продуктивність та довговічність дерев, а також якість одержаної продукції. Обрізування сприяє ефективному виконанню робіт по догляду за ґрунтом і деревами в цілому.

На сучасному етапі перспективним для вишні є створення скороплідних насаджень з малогабаритними кронами і стабільним плодоношенням. Передусім необхідно враховувати біологічні особливості цієї культури. Способи формування тієї ж округлої крони у вишні будуть значно відрізнятися від аналогічних для сливи чи абрикоса, не кажучи вже про яблуню та грушу.

При створенні сучасних інтенсивних садів вишні садівники використовують широко розрекламовані веретеноподібні системи формування, які не завжди враховують специфічні біологічні особливості  вишні і подекуди є звичайним їх запозиченням з аналогічних розробок для яблуні.  Зокрема, у вишні розрізняють дві групи сортів – кущоподібні та деревоподібні. Термін «кущоподібні» не означає, що до цієї групи сортів відносяться лише невеликі дерева-кущі. До них належать як слабо-, так і сильнорослі сорти. Характерним для них є сильне галуження пагонів, внаслідок чого крони сильно загущуються і стають розлогими. Плодоносять такі сорти на приростах минулого року, після збирання плодів гілки стають оголеними, а квіткові бруньки формуються вже на новому пагоні, який виріс з верхівкової бруньки. До представників цієї групи сортів належать Молодіжна, Чорнокорка, Любська, Гріот Побєльський, Встрєча, Лотівка, Елегантна, Альфа та ін.

Деревоподібні сорти відзначаються слабшим гілкуванням, ніж кущоподібні, мають довгі (70–90 см) пагони, а гілкування відбувається як і у черешні, на верхівках дерев. Внаслідок цього крони стають розрідженими. Плодоносять в основному на букетних гілочках та коротких (до 20 см) минулорічних приростах. З віком, коли процеси росту послаблюються, плодоношення відбувається на коротких пагонах. До цієї групи сортів відносять Метеор, Англійська рання, Тургенєвка, Ксенія, Ігрушка та інші. Ці особливості необхідно враховувати при обрізуванні. Формування крони у кущоподібних сортів досить просте і полягає в основному у прорідженні сильнорослих пагонів без укорочування. Насамперед вирізують зайві сильнорослі пагони на центральному провіднику та скелетних гілках, що ростуть із верхнього їх боку всередину крони, щоб вони не розросталися у товсті гілки, які потім доводиться вирізувати. Інші бічні пагони й ті, що розташовані знизу скелетної гілки, не вирізують, їх проріджують лише у випадку розташування їх паралельно один до одного в одній площині на відстані 10–15 см.

(Округла з пониженою зоною плодоношення крона)

Короткі пагони (до 15–20 см) не проріджують. Вони є основними плодовими утвореннями і недовговічні. Формування та обрізування у деревоподібних сортів вишні схоже на те, як це проводять у черешні, і зводиться в основному до вкорочення довгих (понад 60–70 см) пагонів.

У період плодоношення дерева з нормальним приростом (30–50 см) не потребують майже ніякого обрізування. У цей період вирізують лише сухі, поламані i пошкоджені гілки та своєчасно обмежують висоту крони до 2,6–
4 м залежно від сили росту сорту.

Крім цього необхідно пам’ятати, що у дерев вишні дуже погано заростають рани від різних видів механічних, а також морозних пошкоджень. Тканини навколо пошкоджених ділянок відмирають, з’являється ґлеєтеча, а також різні види грибів, що призводить до повної загибелі дерев.

Під час формування і обрізування дерев не бажано допускати зрізів на пеньки або сучки, що також призводить до камедетечі. Сильне вкорочення пагонів чи гілок можливе лише у дерев у молодому віці, коли на них є гілки і букетні гілочки, на які можна зробити зріз. На старих гілках обрізування на сучки заміщення не призводить до відновлення ростових процесів, оскільки вони на відміну від яблуні, аличі чи персика не мають сплячих бруньок.

Тому, якщо необхідно все ж-таки зробити видалення гілки або зрізати на сучок, обов’язковим є наявність бруньок, букетних чи молодих напівскелетних гілочок, на які необхідно  перевести гілку. При цьому не допускають також косих зрізів, що збільшує поверхню рани, її погане загоєння, викликає некрози тканин. Особливо вразливим є штамб і стовбур у дерев вишні, на яких не повинно бути механічних пошкоджень або великих ран при видаленні скелетних гілок на кільце.

(Тривісна сплощена крона)

Приступаючи до створення інтенсивних насаджень, слід визначитися, яке цільове призначення вони повинні мати. У разі, коли збір плодів і обрізування дерев будуть проводитися вручну, то для зручності догляду крони формують приземкуватими, розлогими, а пристовбурні смуги утримують під чорним паром за допомогою пристовбурних фрез. Якщо це сировинні сади, де передбачається механізоване обрізування дерев та збирання плодів, то крони формують сплощеними або осеподібними.

В Інституті садівництва НААН для інтенсивних насаджень були розроблені  округла з пониженою зоною плодоношення, сплощена та площинна форми крон. Однак в садах з ручним збиранням плодів для дерев різної сили росту з садінням від 667–1250 дер/га найбільш ефективною виявилась округла крона.

Її формують на низьких штамбах (40–50 см) з 4–5 основними скелетними гілками в  нижньому ярусі і широкими кутами відходження від стовбура. В другому ярусі залишають 3, а в третьому – 2 гілки. Відстань між ярусами складає 60 и 50 см відповідно. Наприкінці травня – початку червня видаляють конкуренти провідника и пагони, які спрямовані всередину крони, коли вони сягають довжини 10–15 см.

Гілки нижнього ярусу є основними гілками в кроні протягом всього життя дерева. В процесі формування їх укорочують менше, щоб вони швидше розросталися, слабше проріджують, не допускають їх пошкодження. Вони повинні розростатися рівномірно, щоб крона була симетрично округлою. Тому, формуючи нижній ярус, починають обрізування з найслабшої гілочки, а всі інші вкорочують на її рівні. Гілочки другого–третього  порядків галуження, що звисають до землі, залишають без укорочування з метою створення тіні в нижній частині крони, що сприяє пригніченню росту бур’янів, а також зменшенню випаровування вологи з ґрунту.

(Осеподібна крона)

Коли дерева вступають в пору плодоношення, не допускають вкорочення пагонів подовження, якщо вони не перевищують 60–70 см, але систематично проріджують крону, не допускаючи загущення та сильного подовженння плодоносних гілочок.

У цей період в основному проріджують крону. В першу чергу видаляють на кільце сухі, поламані і слаборозвинуті гілочки, а ті, що звисають та переплітаються, вкорочують на найближче від основи бічне розгалуження. Верхню частину крони проріджують сильніше, ніж нижню, обмежуючи ріст дерев у висоту і боки міжрядь.

Для садів з механізованим збиранням плодів за допомогою комбайнів зі щільністю 1250–1667 дер/га польськими вченими розроблена осеподібна крона. Основу її становить чітко виражений провідник (вісь), на якому розміщені напівскелетні обростаючі гілочки.

Післясадивне обрізування ґрунтується на закладанні штамбу висотою 70–80 см та значному вкороченні всіх бічних гілок із залишенням сучків з 2– 3 бруньками. При цьому центральний провідник  не вкорочують, і після такого обрізування він швидко набуває домінуючого положення та утворює головну вісь в кроні дерева.

На початку травня із залишених бруньок виростають нові пагони, які будуть значно слабші за провідник і на яких буде формуватися основний урожай. У верхній його частині видаляють 2–3 пагони, запобігаючи утворенню конкурентів центрального провідника.

На другий рік після садіння дерева починають плодоносити, тому обрізування зводиться до мінімуму.  В травні або червні видаляють лише зайві пагони, які утворилися в зоні штамба та у верхній частини крони, залишаючи найсильніший пагін подовження центрального провідника.

(Всихання пагонів та гілок після вкорочення під час формування осеподібної крони)

У сортів кущоподібного типу (Лотівка, Молодіжна, Встрєча) провідник може втрачати своє значення і нахилятися під масою врожаю. В такому разі проводять видалення квіток на верхівці провідника або в місці нахилу його сильно вкорочують, щоб стимулювати ріст сильних вертикальних пагонів. 

На третьому році всі операції з обрізування обмежуються лише видаленням пагонів, які є конкурентами провідника.

За цей час дерева мають освоїти відведену їм площу живлення і досягти висоти 2 м. На четвертому році після садіння починається відновлювальне обрізування дерев. При цьому видаляють 2–3 найбільш сильних гілки із залишенням сучків від гілки до 20 см з добре розвиненими бруньками, з яких будуть утворюватися  нові пагони   заміщення. Крім того, проводять проріджування гілок, які переплітаються або заважатимуть обробітку ґрунту та роботі плодозбиральної техніки. В процесі догляду за садом відстежують, щоб відстань від поверхні ґрунту до першої гілки становила не менше 70 см Аналогічних принципів обрізування дотримуються і в наступні роки.

Обрізування дерев в перші три–чотири роки після садіння проводять навесні (березень–квітень), а в наступні – після збирання врожаю, що значно покращує фітосанітарний стан насаджень. Після обрізування бажано провести профілактичне обприскування дерев мідьвмісними препаратами.

 Використання самоплідних сортів (типу Лотівка) на насіннєвій підщепі антипка у поєднанні з цим способом формування крони  повинно забезпечувати отримання стабільних урожаїв вишні в плодоносному віці в межах 15–20 т/га.

Проте в наших дослідженнях, які проведено в умовах Лісостепу України, застосування циклічної заміни скелетних гілок із залишенням сучків заміщення призводило до погіршення загального стану дерев через некрози, камедетечу або в цілому всихання гілок (рис.).

Водночас ощадливе обрізування, яке застосовувалося для дерев з округлою формою крони, сприяло доброму відновленню ростових процесів, більшому її насиченню плодовою деревиною та в 1,2–1,3 разу вищої продуктивності  порівняно з  насадженнями з осеподібною кроною.

(Всихання пагонів та гілок після вкорочення під час формування осеподібної крони)

З метою оптимізації процесу механізованого збирання плодів для цінних сильнорослих кущоподібних сортів вишні, дерева яких висаджуються більш розріджено (4,5–5 х 2,5–3,0 м) в Інституті садівництва НААН розроблено тривісну сплощену крону. Відмінним від вищеописаної крони є те, що на центральному провіднику формується ще дві гілки (вісі), які відходять від стовбура під  кутом, близьким 45º, що значно збільшує кількість плодової деревини в об’ємі крони. Застосування запропонованої крони дозволяє зменшити витрати на закладення саду за рахунок меншої кількості дерев на одиниці площі, а також у разі пошкодження або усихання центральної вісі дає можливість відновити ростові процеси та дерево в цілому (рис.).

Таким чином, формування і обрізування  дерев вишні повинно забезпечувати оптимальне співвідношення ростових процесів і плодоношення та високу сталу продуктивність та довговічність насаджень.

Олена Кіщак, доктор сільськогосподарських наук, завідуюча селекційно-технологічним відділом Інституту садівництва НААН України