Гібридна алича варта уваги

0
224

Давно вже хотів торкнутися теми вирощування гібридної аличі, адже ця культура дійсно варта уваги.  Для початку зазирнемо в історію її «народження». А з’явилася вона, як виявилося, в результаті діяльності селекціонерів, які вже існуючі на той час сорти аличі (перші спроби отримання гібридів були зроблені ще в середині минулого століття) схрещували з деякими видами слив. До речі, широке впровадження великоплідної аличі в плодові сади почалося не так вже й давно – починаючи з 70-х років XX століття. Саме в ті роки Кримська дослідно-селекційна станція й запропонувала перші зимостійкі великоплідні та врожайні гібридні форми, які були виведені шляхом схрещування дикорослого різновиду аличі із морозостійкою китайською сливою. До речі, й дотепер багато хто з вдячністю згадує селекціонера Нікітського ботанічного саду Клавдію Костіну, «з рук» якої  у світ пішли перші сорти: Обільна, Десертна, Десертна рання та інші. Ті рослини суттєво відрізнялися від батьківських як за біологічними, так і за споживчими властивостями. Вони отримали ряд характерних рис, що дозволяли не лише успішно конкурувати в садах із звичними видами слив та аличі, але й певною мірою замінити їх. Деякі сорти, отримані на стику минулого й нинішнього тисячоліть співробітниками Нікітського ботанічного саду і Кримської дослідно-селекційної станції Північно-Кавказького НДІ садівництва і виноградарства, взагалі викликали хвилю захвату, адже виявилися вони найближчими родичами персика. Величезною перевагою нових сортів була висока щорічна врожайність, швидкість плодоношення (за умов правильної культивації рослина, аналогічно персиковому дереву, повністю формувалася і вступала в плодоношення вже на 2–3 рік) та термінів дозрівання плодів. Також гібридна алича має високу адаптивну здатність – вона не дуже вибаглива до ґрунтів, їй не страшні низькі температури (успішно перезимовує в північній частині країни) та посуха і вона чудово відновлюється після випадкових, звичайно ж не критичних, пошкоджень.

 Про смакові й ароматичні якості плодів взагалі можна окрему статтю писати. Щодо кольорової гами, то вже вивели ці рослини з плодами жовтого, червоного, рожевого, фіолетового і майже чорного кольору, а використовуватися вони можуть як для переробки, так і у свіжому вигляді. Вага плодів також різна – від 30 до 60 грамів, а у деяких – навіть до 100 грамів. А плоди ті можна використовувати як для переробки, так і для споживання у свіжому вигляді.

Як ця чудова рослина потрапила до мого саду?  Десь років десять тому, знаючи, що я непогано вправляюся з процедурою щеплення, кілька живців аличі великоплідної привіз із якоїсь виставки один мій знайомий і попросив прищепити їх на його сливових деревцях. Я його прохання виконав, а парочку коротеньких гілочок, що залишилися, і в своєму садочку прищепив, але вже до аличі звичайної, на якій росли невеликі, як у вишні, плоди. Щеплення робив способом покращеного копулювання, прищепи захищав від підсихання, вдягаючи на них поліетиленові кульочки. Як виявилося, це був сорт з назвою «Знайдена». Вже потім дізнався, що він середньорослий, отриманий в результаті схрещування китайської сливи «Скороплідна» і гібридної аличі «Десертна».  Росте алича швидко, стійка до хвороб, дає стабільно високий урожай і має непогану зимостійкість. Темно-червоні плоди дозрівають в липні-серпні, мають дуже соковиту, пухку, солодку м’якоть. 

Цікаво, що як і у мого знайомого, так і в мене всі живці стовідсотково прижилися,  а приріст для першого року був просто ідеальним!  На прищепах я позалишав по одному вічку для того, щоб у майбутньому полегшити собі життя під час формування стовбура і крони. Вже восени пересадив деревця на їх постійне місце (пам’ятайте, що глибина посадки повинна бути такою, щоб після засипання і подальшого осідання ґрунту коренева шийка опинилася на рівні поверхні ґрунту). Перед посадкою в ями заклав перегній і до самого початку плодоношення більше їх не підживлював. Перезимували вони тоді без проблем – стовбурці на зиму захистив від мишей і від зайців (люблять вони погризти молоденькі гілочки та кору), а площу при стовбурі про всяк випадок замульчував.  Навесні всі бруньки моїх деревець дуже швидко «ожили» і так само жваво пішли в ріст. Особисто я саджанці намагаюся вирощувати у формі дерева, тому в перші три роки надаю їм розріджено-ярусну крону – основні гілки залишав на висоті 70–80 см від землі. До речі, під час промислового вирощування у садах гілля направляють уздовж ряду – це набагато спрощує роботу під час збору урожаю. Тут хотів би наголосити на тому, що обрізати цю культуру дуже сильно не бажано, навіть незважаючи на те, який «жирний» приріст впродовж вегетативного періоду вона дасть. Мої деревця вперше зацвіли вже на другий рік, а нормально плодоносити почали з третього року. Тому, щоб не стимулювати дуже великий ріст пагонів, бо це знижує урожайність, вдавався лише до проріджування та видалення пошкоджених і хворих гілочок. І з добривами старався «не перегинати палки», оскільки їх надлишок також виявився шкідливим, бо призводив до росту довжелезних пагонів (знову ж таки на шкоду врожайності!). Раніше згаданий знайомий, той, якому я прищепив привезену ним же аличу, кілька своїх рослин сформував у формі кущів і, на його думку, набагато спростив собі догляд за ними.  Спробуйте й ви кілька рослинок сформувати таким самим чином. Думаю, що деяким членам вашої сім’ї така форма рослини більше сподобається, особливо це відчуватиметься тоді, коли почнуть достигати перші плоди.

Цікавлячись промисловим вирощуванням аличі великоплідної, дізнався, що останнім часом агрономи-садівники замість щеплення застосовують вегетативне розмноження цих рослин, оскільки вони чудово розмножуються за допомогою живцювання. Для кращої приживлюваності живці висаджують у парники або теплиці з підвищеною вологістю, застосовуючи дрібнодисперсне повітряне поливання. Виявляється, що кореневласна гібридна алича набагато зимостійкіша і у випадку підмерзання (чи будь-якого іншого пошкодження) може швидко відновити крону. Та й плодові бруньки на такій рослині закладаються раніше, без витрачання часу на формування скелету деревини.

Тим же, хто надумається вирощувати аличу у досить серйозних масштабах, радив би звернути увагу й на сорти з колоноподібною формою (є вже й такі!), адже рослини цих сортів досить компактні, на них практично відсутні гілки, бо плоди ростуть прямо на стовбурі. Таким деревам, як ви розумієте, не потрібно багато місця, з них зручно збирати урожай, а ще – економиться час і витрати, які зазвичай використовуються на обрізування.

Тож з усією наполегливістю хотів би порадити всім починати вирощувати великоплідну аличу як на присадибних ділянках, так і в промислових садах. Плоди її, до речі, не лише смачні, а ще й багаті на різні вітаміни і навіть допомагають у боротьбі з багатьма захворюваннями. Але на початку цієї відповідальної (а з часом, впевнений, і прибуткової) справи потрібно для себе визначитися з планами-завданнями: скільки садити і для чого використовувати плоди. Якщо простий господар-садівник цим питанням може дуже й не перейматися, то «промисловикам» свій бізнес-план треба продумати  до дрібниць. Адже, отримавши хороший урожай, використати його можна у кількох напрямках: продавати плоди для споживання у свіжому вигляді; виробляти компоти й соки з м’якоттю, комбінуючи їх із персиком та абрикосою; виготовляти соуси й інші види «закусочного» матеріалу, що, як свідчить практика, не лише практично, а ще й дуже корисно. Отже, вирощуйте, смакуйте, успішно реалізуйте і будьте здорові!

Андрій Навродський, Чернігівська область

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here