Імпортозаміщення на ринку плодів – реальність чи міф?

0
286

Необхідність імпортозаміщення

 Повільний розвиток галузі садівництва в Україні, недостатня місткість ринку та низький рівень забезпечення населення плодами є основними причинами, що стимулюють щорічне розширення їх товарної пропозиції за рахунок імпортних поставок. Так, серед продукції рослинництва, що імпортується до України, саме плоди займають лідерські позиції – більше 40 %. Сальдо зовнішньоторговельного балансу тривалий час від’ємне. Протягом 2000-2016 рр. імпорт перевищував експорт в 8-28 разів. Серед ввезених плодів певну частку займають ті, що мають високий потенціал вирощування в Україні, зокрема яблука і персики. Тож задля продовольчої безпеки та формування конкурентоспроможного ринкового середовища, що набуло особливого значення зі змінами умов торгівлі, підвищенням вимог до якості продукції і формуванням Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) з ЄС, необхідно розвивати імпортозаміщення плодів, що мають високий потенціал виробництва в Україні.

Обсяги ввозу

На ринку імпортованих плодів в Україні економічна ситуація, починаючи з 2009 р. (після вступу до СОТ та зменшення імпортних тарифів згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України» від 17.12.2008 р. № 676-17), за обсягами поставок залишається практично незмінною. Так, протягом 2009-2013 рр., за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), спостерігається стабільність в імпорті – 838-880 тис. т (табл. 1). До 2016 р. відбувається значне зниження ввозу плодів за всіма позиціями (до 555,3 тис. т) – в 1,5 рази порівняно з 2013 р. Це пояснюється, перш за все, політико-економічною нестабільністю в країні (в т. ч. і через воєнні дії на сході), наявністю інфляційно-девальваційних процесів, зменшенням купівельної спроможності населення і відповідно попиту. У формуванні місткості вітчизняного ринку частка імпорту становить в середньому до 60%. Спостерігаються зміни у структурі надходження плодів, зокрема, суттєве зменшення ввозу по групі 0808 – зерняткові плоди (яблука, груші, айва) – в 3,5 раза в 2016 р. порівняно з 2012 р. Це свідчить про зменшення рівня імпортозалежності по цих плодах і пояснюється тим, що саме яблука займають основну частку у вітчизняному виробництві плодів – в середньому до 60 %, або 1085-1211 тис. т (протягом 2012-2016 рр.). Через це імпорт яблук з Польщі, яка є їх основним постачальником на вітчизняний ринок (в середньому за 2012-2016 рр. – 95 %), суттєво скоротився (рис. 1). До того ж високим є рівень самозабезпечення господарств населення, які виробляють в середньому 70 % (803 тис. т) яблук, і з них близько 70-75 % використовують для власного споживання.

Рис. 1. Імпортні поставки яблук в Україну, тис. т

В обсягах імпортних поставок свіжих плодів у середньому за п’ять років (2012-2016 рр.) цитрусові становили – 50,0 %, банани – 31,6%, яблука, груші та айва – 8,9%, абрикоси, вишні, черешні, персики, сливи – 6,7 %. Якщо взяти до уваги, що виробництво плодів протягом останніх років збільшувалось лише на 8-15 % – до 2023 тис. т у 2015 р. (в 2016 р. дещо зменшилося – до 1772 тис. т), а їх імпортні надходження становили значну частку в товарній пропозиції (до 50%), можна стверджувати про значну залежність формування попиту на внутрішньому ринку від сегменту імпортованих плодів.

1. Імпорт плодів в Україні, тис. т

Продукція

Роки

У серед-ньому за 2012-2016 рр.

Струк-тура, %

Індекс 2016 р. до 2012 р.

 

2012

2013

2014

2015

2016

 

 

 

Горіхи

9,3

10,2

6,5

2,8

3,8

6,5

1,0

0,4

Банани

242,6

265,6

215,1

145,8

192,0

212,2

31,6

0,8

Фініки, ананаси

17,8

17,7

10,8

6,1

9,5

12,4

1,8

0,5

Цитрусові

382,8

443,5

328,4

232,1

291,6

335,7

50,0

0,8

Яблука, груші, айва

100,8

60,3

51,8

58,7

28,9

60,1

8,9

0,3

Абрикоси, вишнi, черешнi, персики, сливи та терен

84,4

42,4

48,2

19,2

29,6

44,8

6,7

0,4

Всього свіжих плодів

837,7

839,8

660,5

464,7

555,3

671,6

100,0

0,7

Вартісні показники

Вартість імпортованих плодів у 2016 р. порівняно з 2012 р. зросла в 1,4 разу – становила 10,1 млрд. грн. (табл. 2). Це відбулося за рахунок підвищення цін на цитрусові плоди – в 2,3 разу до 17,2 грн./кг та банани – в 2 рази до 17,7 грн./кг, які в середньому за 2012-2016 рр. становили 79,5 % (6,6 млрд. грн.) загальної вартості імпорту. Також суттєво збільшилася ціна зерняткових плодів (переважно яблук) – у 2 рази до 10,7 грн./кг поряд із звуженням обсягів ввозу в 3,5 раза.

2. Вартість імпортних поставок плодів в Україні, млн. грн.

(розраховано за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України)

Продукція

Роки

У серед-ньому за 2012-2016 рр.

Струк-тура, %

Індекс 2016 р. до 2012 р.

 

2012

2013

2014

2015

2016

 

 

 

Горіхи

355,3

411,2

381,3

389,4

474,7

402,4

4,9

1,3

Банани

2276,5

2526,8

2521,7

2696,8

3401,8

2684,7

32,4

1,5

Фініки, ананаси

228,9

261,8

210,1

203,0

342,5

249,3

3,0

1,5

Цитрусові

2927,1

3708,0

3792,6

4360,7

5024,9

3962,7

47,8

1,7

Яблука, груші, айва

559,4

594,1

365,6

519,6

309,1

469,6

5,7

0,6

Абрикоси, вишнi, черешнi, персики, сливи та терен

743,1

371,9

579,2

415,4

504,9

522,9

6,3

0,7

Всього свіжих плодів

7090,3

7873,9

7850,5

8584,9

10057,9

8291,5

100,0

1,4

Сальдо балансу

Протягом 2000-2016 рр. в Україні склалося негативне сальдо зовнішньої торгівлі свіжими плодами. Зокрема, імпортні поставки перевищували експортні протягом 2000-2002 рр. у 28 разів, 2003-2005 рр. – у 15 разів, 2006-2008 рр. – у 19 разів, 2009-2013 рр. – у 8-12 разів, 2014-2016 рр. – у 5-10 разів (рис. 2). Така ситуація свідчить про незначне розширення експортних поставок плодів (протягом 2009-2012 рр. з 101 до 179 тис. т) та, порівняно, сталість їх імпортних надходжень. На нашу думку, ввіз плодів, особливо об’єктивно необхідного імпорту (це переважно цитрусові та банани), в перспективі буде розширюватися (до 28 кг на особу в рік у 2020 р.), адже попит на них високий – 12-15 кг на особу в 2012-2016 рр.

Рис. 2. Баланс зовнішньої торгівлі плодами, тис. т

(врахована і перероблена плодова продукція в перерахунку на свіжу)

Щодо мита 

Митні бар’єри на цитрусові плоди та банани відсутні (нульова ставка). Слід відзначити, що порівняння імпортних тарифів України та ЄС на плодоягідну продукцію свідчить на користь нашої країни за максимальним тарифом кінцевої зв’язної ставки мита – відповідно 20 і 170%— та середньою ставкою мита режиму нації найбільшого сприяння – 9,9 і 11,5 %. Середня кінцева зв’язна ставка мита дещо перевищує рівень ЄС – на 2,7 % (становить відповідно 13,1 і 10,4 %). Отже рівень ввізних тарифів, за умов сталості чи незначного розширення вітчизняного виробництва плодів усіма категоріями господарств, на обсяги імпорту практично не впливає. Оскільки необхідності в їх зміні по суті немає, то у найближчій перспективі їх вплив можна виключити.

Частка вартості місткості ринку імпортованих плодів у 2016 р. становила понад 50 % загальної вартості місткості ринку плодів в Україні, а це близько 17,5 млрд грн. Вартість місткості ринку імпортованих зерняткових та кісточкових плодів зросла у 2016 р. в 1,2 разу проти 2007 р. (до вступу в СОТ), а це близько 1,5 млрд. грн. (незважаючи на суттєве скорочення ввозу з вище вказаних причин), тоді як ці плоди мають достатньо високий потенціал вирощування в Україні, і їх продаж може приносити додаткові надходження до державного бюджету, а не зосереджуватися на рахунках олігополістів-імпортерів.

Перспективи

 За нашими підрахунками, можливе імпортозаміщення вітчизняними плодами (зернятковими, кісточковими та горіхами) у середньому за 2012-2016 рр. на особу в рік становить до 5 кг. У найближчій перспективі (до 2020 р.) передбачається збільшення обсягів виробництва плодів переважно за рахунок господарств населення. Імпортозаміщення на ринку свіжих плодів за їх рахунок може скласти близько 100 тис. т та за рахунок садівницьких підприємств — до 150 тис. т, що в цілому становитиме лише 5,8 кг на особу в рік при потребі 15-17 кг.

Країни-імпортери

Основними постачальниками імпортної продукції на внутрішній ринок плодів є країни Європи та Азії. Наприклад, у 2016 р. серед імпортерів виділялися: яблук – Польща (99,6 % або 26,9 тис. т), цитрусових – Туреччина, Єгипет (70 % або 204 тис.т), персиків та нектаринів – Іспанія, Греція (73 % або 21,5 тис.т), бананів – Еквадор (81 % або 155 тис.т), горіхів: кокосових, кешью, бразильських – Індонезія, В’єтнам (70 % або 1,3 тис.т) та інших видів горіхів – Іран, Туреччина, США, Грузія (90 % або 1,7 тис. т).

За і проти

 Зауважимо, що за умов лібералізації торгівлі імпортозаміщення як нетарифний метод обмеження ввозу плодів може негативно вплинути в подальшому на ефективність розвитку садівництва на інноваційному рівні, оскільки обмежує конкуренцію та знижує мотивацію на інновації в сфері виробництва якісної продукції. Необхідно обережно застосовувати стратегію імпортозаміщення, з метою лише розвитку відповідних галузей і з розрахунком незначного часу його позитивного впливу. Поряд з цим імпортозамінні виробництва можна розглядати як заходи для досягнення продовольчої безпеки та формування конкурентоспроможного середовища вітчизняного агробізнесу.

На нашу думку, імпортозаміщення плодів, які мають високий потенціал вирощування в Україні, на даний момент є стимулом для розвитку їх промислового виробництва, що в подальшому сприятиме підвищенню рівня забезпечення населення (плоди вітчизняного виробництва дешевші за імпортовані, що дуже важливо при низькому платоспроможному попиті) та поповненню державного бюджету.

Підсумовуючи

Нестабільність економічної ситуації в країні (дефіцит бюджету, скорочення видатків на розвиток галузей сільського господарства, підвищення цін на енергоресурси та продукти харчування, низька платоспроможність населення тощо), нестача фінансових ресурсів навіть для простого відтворення багаторічних насаджень є основними чинниками уповільнення розвитку промислового садівництва. Поряд з цим варто нагадати про ефективність державної підтримки до 2013 р. (надалі кошти, що відраховані зі збору до спецфонду, спрямовувались до загального фонду), а саме фінансування зі спецфонду (до 2011 р. з 1 %-го, а в подальшому з 1,5 %-го збору згідно із Законом України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.1999 р. №587-XIV). Завдяки чому занепад галузі садівництва вдалося призупинити. Виробництво та обсяги реалізації плодів господарствами населення вже протягом тривалого часу залишаються практично сталими. Зважаючи на перераховане, вважаємо, що процес імпортозаміщення плодами вітчизняного виробництва в найближчій перспективі за обсягами буде обмеженим.

Інна Салодоктор економічних наук, вчений секретар

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here