НАПРЯМИ СЕЛЕКЦIЇ КАВУНА СТОЛОВОГО

0
111808

Кавун столовий (Citrullus lanatus (Thunb.) Matsum. et Nakai) – цінна баштанна культура. У своєму складі має 19 біологічно активних речовин і мінеральних солей, а також високі смакові якості. М’якуш плоду містить від 5,5% до 13% легкозасвоюваних цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза). До моменту стиглості переважають глюкоза та фруктоза, сахароза накопичується в процесі зберігання кавуна. У м’якуші містяться пектинові сполуки – 0,68%, білки – 0,7%, кальцій – 14 мг/%, магній – 224 мг/%, натрій –16 мг/%, калій – 64 мг/%, фосфор – 7 мг/%, залізо в органічній формі – 1 мг/%, вітаміни – тіамін, рибофлавін, ніацин, фолієва кислота, каротин – 0,1-0,7 мг/%, аскорбінова кислота – 0,7-20 мг/%, лужні сполуки – 8-12%. В 100 грамах їстівної частини  плоду міститься 38 кілокалорій.

Насіння містить до 25% олії. Олія насіння кавуна містить лінолеву, ліноленову і пальмітинову кислоти, по фізико-хімічним властивостям схоже на мигдальну олію та може замінити його за смаковим якостям – на прованське.

Це цінний дієтичний продукт харчування у свіжому вигляді.

Кавун столовий є не тільки цінним дієтичним продуктом, а й має лікарські властивості. В якості лікарської сировини використовують плоди стиглого кавуна (м’якуш, кірку) та насіння.

Слід зауважити, що при незбалансованому внесенні азотних добрив плоди кавуна накопичують надмірну кількість нітратів і можуть самі стати причиною отруєння. Не допускається також нерегламентоване застосування пестицидів.

Кавун походить з Південної Африки. Вирощували кавун ще 4000 років тому. З Африки кавуни проникли в Індію, Грецію та інші країни. З Греції кавун був завезений в Україну ще в часи Київської Русі. Зараз це головна баштанна культура в Україні, яка займає 80% посівних площ баштанних. Найбільше вирощують кавун в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Донецькій, Одеській областях та в Криму. Вважається, що найкращі грунтово-кліматичні умови для одержання високого врожаю смачних кавунів є на території Херсонської області.

Рід Citrullus Schrad (кавун) має такі види: C. lanatus (Thumb.) Mastum. et Nakai. – кавун столовий і кормовий; C. ecirrhosus Cogn. – кавун безвусиковий;  C. naudinianus (Sond) Hook. F. – кавун Нодена;  C. mucosospermus (Fursa) – кавун слизистонасінний; C. colocynthis (L.) Schrad. – кавун колоцинт. До видів C. lanatus i C. Mucosospermus належать культурні та дикорослі форми, інші зустрічаються у дикому стані.

Головними вимогами до сортів (гібридів) залишаються висока продуктивність в сполученні з високими якістю плодів і стійкістю проти хвороб і шкідників.

Напрями селекції зумовлені вимогами до сортів та гібридів, які мають посісти визначне місце в господарстві країни. Селекційна робота з кавуном проводиться у наступних напрямах.

Селекція на стійкість до хвороб. Найбільш поширені хвороби баштанних культур: фузаріозне в’янення, антракноз, борошниста роса, бактеріальні та вірусні хвороби.

Польову  оцінку матеріалу по стійкості до хвороб проводять у всіх селекційних розсадниках, відбираючи найбільш цінні форми, які випробовують на штучному інфекційному фоні. Для прискорення селекційного процесу використовують експрес-методи оцінки в лабораторних умовах шляхом штучного зараження рослин.