Особливості технології вирощування овочевого гороху

0
233

Горох овочевий має велике значення для повноцінного харчування населення завдяки збалансованому вмісту білково-вуглеводного складу, біологічно-активних та мінеральних речовин. Для харчування використовується недозріле насіння (зелений горошок) та зелені боби (лопатки). Споживати продукцію можна цілорічно: влітку свіжу, взимку – консерви. В Україні горох вирощують на площі 4,3 тис. га, валовий збір становить 49,45 тис. т, середня врожайність 12,46 т/га.

Вирощують овочевий горох для отримання зеленого горошку та молодих бобів-лопаток. Зелений горошок є поживним дієтичним продуктом. Він містить 4–8% білка, 3,1–8,8% — цукру, 1,7–3,9% — клітковини, 2–11% — крохмалю. Білок зеленого горошку має високий уміст незамінних амінокислот, особливо лізину (1,1–6,2%). Зелений горошок багатий на мінеральні солі та вітаміни (А, В1, В2, В6, С. РР), у ньому містяться холін — 260мг%, інозит — 160мг%, тіамін — 0,5 мг%, піродиксин — 1 мг%, рибофлавін — 0,19 мг%, фолієва кислота — 0,13 мг%.

Горох — однорічна трав’яниста холодостійка самозапильна культура. Розрізняють чотири групи гороху: кормова (пелюшка), зернова, овочева (лущильна) та цукрова. До овочевої групи відносять лущильні та спаржеві (цукрові) сорти. Лущильні сорти від цукрових відрізняються тим, що боби їх складаються з трьох шарів: зовнішнього — плівки (епідермального), середнього — потовщеного (паренхімального) і внутрішнього — пергаментного. Всередині бобу розташоване насіння. У цукрових сортів пергаментний шар майже або зовсім відсутній, але добре розвинений паренхімальний, який зумовлює м’ясистість плоду (бобу). Тому споживають боби цукрових сортів разом із насінням.

Горох овочевий — одна з найхолодостійкіших овочевих культур. Сходи його на поверхню ґрунту з’являються за температури 4°С. Короткочасне зниження температури повітря до мінус 4-6°С нешкідливе для рослин. Низькі температури після появи сходів у межах 8-12°С позитивно впливають на ріст кореневої системи та асиміляційного апарату. Однак за температури повітря менше 15°С затримується квітування. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин гороху знаходиться в межах 18-20°С. Мозкові сорти гороху менш пристосовані до низьких температур. Вони краще формують урожай за температури 20-22°С.

У зв’язку з тим, що горох вимагає для свого росту і розвитку невисоких температур повітря і ґрунту, в Україні найвищі врожаї його одержують в районах Лісостепу, Полісся та західних областей.

Ґрунти. Попередники.

         Горох завдяки своїй здатності накопичувати велику кількість азоту (50–200 кг/га) є добрим попередником для овочевих культур. Вирощувати його потрібно на високородючих, багатих на органічні речовини ґрунтах. Добрий урожай гороху отримують на ґрунтах зі слабо-кислою та нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Кислі та заболочені ґрунти не придатні для вирощування. Найкращими попередниками є озимі зернові, багаторічні трави, огірок, помідор, картопля. Для уникнення ураження рослин гороху кореневими гнилями не слід допускати повторних посівів, особливо менше, ніж через 3–4 роки.

Підготовка ґрунту

         Вибір основного обробітку ґрунту залежить від часу, який залишився до посіву, механічного складу ґрунту, кількості рослинних решток, залишених після попередника, забур’яненості та інших чинників. У зв’язку з тим, що горох має мичкувату кореневу систему, найкращим для основного обробітку вважається оранка на глибину 20-22 см.

Передпосівний обробіток включає культивацію на глибину 5-6 см, шлейфування, боронування, коткування, які виконуються ґрунтообробними агрегатами Європак, Компактор та ін. Відхилення від цих вимог технології щодо глибини та якості розпушення негативно впливає на дотримання оптимальної глибини загортання насіння, а невирівняність поля — це передумова втрат урожаю під час збирання.

На сильно забур`янених полях (особливо багаторічними кореневищними бур`янами) з допомогою лущень повністю знищити бур`яни неможливо, тому необхідно застосовувати внесення гербіцидів суцільної дії (Раундап, Ураган тощо) по стерні. Через 15-20 діб після пожовтіння і загибелі бур`янів проводять оранку на глибину 25-27 см.

Передпосівна обробка насіння

Передпосівна підготовка насіння базується на його протруєнні, яке, в свою чергу, є найефективнішим та екологічно безпечним прийомом. Він обов’язковий при інтенсивних технологіях вирощування і дає змогу надійно захищати посіви у критичні періоди росту (насіння, проростки, сходи).

Весною перед сівбою підготовка насіння складається з трьох операцій: протруювання, обробка мікроелементами і бактеріальними добривами.

Для обробки насіння гороху бактеріальними препаратами застосовують спеціалізований інокулянт Оптімайз (2,8 л/т), який можна застосовувати одночасно з протруюванням.

Поживні й стимулюючі речовини (Альбіт 50 мл/т, Лігногумат 100 г/т) підсилюють стійкість рослин проти стресових погодних умов, пошкоджень рослин шкідливими організмами, створюють сприятливі умови для дружної появи, росту та розвитку рослин, що істотно підвищує врожай.

Від кореневих гнилей насіння гороху протруюють препаратами Вінцит 050 CS (2,0 л/т), Вітафакс 200 ФФ (2,5 л/т), Максим XL 035 FS (1,0 л/т), Стиракс (2,5 кг/т), Фундазол (2,0 кг/т).

Важливою перевагою протруювання є те, що токсиковані сходи надійно захищені від хвороб протягом 1–1,5 місяця незалежно від погодних умов (опади, вітер, температура).

Добрива

 Горох має відносно невеликий вегетаційний період, слабо розвинену кореневу систему, тому потреба у поживних речовинах велика. Для формування 1 т зерна і відповідної кількості соломи,гороху необхідно 35-55 кг азоту, 12-17 кг фосфору, 25-35 кг калію, 17-30 кальцію, 5-13 кг магнію.

Горох є азотфіксуючою рослиною, тому азотні добрива під нього не вносять. Засвоєння азоту з повітря починається у фазі 2-3 листків. Невелику дозу азоту (20-30 кг/га д.р.) вносять лише у випадку, якщо під час сівби запаси легкогідролізованого азоту в орному шарі ґрунту менші, ніж 80 мг на 1 кг ґрунту. На добре окультурених ґрунтах при дотриманні сівозміни для початкового росту вистачає сполук азоту в ґрунті.

Фосфорно-калійні добрива краще внести у більшій нормі (Р60-100К60-100) під попередник — буряк, кукурудзу, зернові тощо. Це важкорозчинні добрива, і для формування врожаю гороху вистачає їх післядії та запасів цих елементів у ґрунті.

Для одержання високих урожаїв зерна норму мінеральних добрів підвищують до Р70-90 К90-120.  А на ґрунтах з низьким вмістом магнію (менше 2-5 мг на 100 г ґрунту) рекомендується вносити магнієві добрива з розрахунку 30-40 кг/га MgO. Найкращим добривом у цьому випадку є каліймагнезія, яка містить 26-28% калію і 6-8% магнію. Ефективним є підживлення розчином MgS04 по вегетуючих рослинах.

Для покращення симбіотичної фіксації азоту необхідно застосувати такі мікроелементи: молібден, цинк і бор, якщо в 1 кг ґрунту їх міститься менше 0,3 мг. Для цього використовують суперфосфат, збагачений цими елементами. Якщо суперфосфату немає, мікроелементи застосовують при протруюванні насіння або обприскують посіви під час вегетації.

Молібден впливає на симбіотичну азотфіксацію. Приріст урожаю від внесення молібдену становить 300-400 кг/га. Його вплив на врожайність прирівнюється до внесення 30 кг/га д.р. азоту. Молібден і бор покращують надходження азоту в рослини гороху. Приріст урожаю від внесення бору — 200-400 кг/га. Цинк сприяє засвоєнню рослинами калію і магнію. Підвищують урожайність гороху також мідь, кобальт та ін. Кобальт позитивно діє на розмноження бульбочкових бактерій.

Сівба

         Горох — культура ранніх строків сівби. Висівають його при настанні фізичної стиглості ґрунту одночасно з вівсом, ярою пшеницею та ячменем. Сходи гороху добре переносять весняні приморозки до мінус 5-7°С. Чим раніше посіяти, тим більший урожай можна одержати. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна починати польові роботи, знижує врожай на 5-8 ц/га.

Горох добре переносить глибоке загортання насіння, оскільки не виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту. Для набубнявіння і проростання насінині необхідно ввібрати 100-120% води від її маси, що в два рази більше, ніж у зернових культур. Верхній шар ґрунту часто пересихає, тому достатньо вологи для насіння забезпечується при глибокому загортанні. При мілкій сівбі, особливо у суху погоду, різко знижується польова схожість, гірше розвивається коренева система.

Оптимальна глибина загортання насіння у більшості випадків становить 5-7 см. На важких запливаючих ґрунтах насіння загортають на 4-5 см. На легких ґрунтах або в умовах швидкого пересихання верхнього шару глибину загортання збільшують до 8-10 см.

Норму сівби встановлюють залежно від біологічних властивостей сорту і ґрунтово-кліматичної зони вирощування. Вона коливається від 0,8 до 1,4 млн схожих насінин на гектар. У посушливих районах висівають насіння менше, у зоні достатнього зволоження більше.

Рекомендуються такі норми висіву: Степ України — 0,9-1,0, Лісостеп  — 1,0-1,2, Полісся — 1,1-1,4 млн/га. Для високорослих сортів норма висіву зменшується до 0,8-0,9 млн/га, для середньо-рослих збільшується на 0,1-0,2 млн/га.

Першим заходом догляду за горохом є післяпосівне коткування ґрунту кільчасто-шпоровими котками. Це сприяє кращому контакту насіння з ґрунтом, підтягує воду до посівного шару ґрунту, підвищує схожість гороху.

Полив

         Оптимальна вологість ґрунту для росту та розвитку рослин гороху знаходиться в межах 80% НВ. Терміни поливу мають бути прив’язані до певних фaз розвитку та браку вологи в ґрунті. Якщо ґрунт, у який проводиться сівба, є сухим, то бажано провести полив до сівби. Під час засухи в період вегетації поливають досить часто, особливо перед цвітінням і наливом зеленого горошку (у південних районах рослини поливають 1–3 рази — 300–500 м/га).

Захист від хвороб, шкідників, забур’яненості

Для об­ме­жен­ня ура­жен­ня  рос­лин па­то­ге­на­ми на­сам­пе­ред не­обхідно до­три­му­ва­ти­ся пра­виль­ної технології, ви­ро­щу­ва­ти стійкі про­ти  хво­роб сор­ти, за­без­пе­чу­ва­ти ви­со­ку якість насіннєво­го ма­­теріалу й зба­лан­со­ва­не жив­лен­ня рос­лин, своєчас­но про­во­ди­ти профілак­тичні за­хо­ди. Го­рох по­га­но ре­а­гує на мо­но­куль­ту­ру, що зу­мов­ле­но ма­со­ви­ми спа­ла­ха­ми ко­ре­не­вих гни­лей. При збільшен­ні гли­би­ни висіву насіння зро­с­тає інтен­сивність ура­жен­ня рос­лин фу­заріозом. Підви­щен­ня гу­с­то­ти посівів при­зво­дить до інтен­сивнішо­го роз­вит­ку ко­ре­не­вих гни­лей, ас­кохітозу, сірої та білої гни­лей. Че­рез пізні стро­ки сівби го­рох  до­сить силь­но ура­жується бо­рош­ни­с­тою ро­сою. На­явність у посіві го­ро­ху мо­ло­чаю, а та­кож йо­го ріст по узбіччях по­ля зу­мов­лює інтен­сив­ний роз­ви­ток іржі.

Ефективними для захисту рослин гороху від хвороб в період вегетації є фунгіциди Амістад Екстра 280 SC (0,5-0,75 л/га) – несправжня борошниста роса, борошниста роса, фузаріоз, аскохітоз; Імпакт К (0,6-0,8 л/га) – антракноз, склеротіноз, борошниста роса, фузаріозна коренева гниль;  Мерпан (2,0-2,5 кг/га) — фузаріоз, аскохітоз.

Для боротьби з такими шкідниками, як брухус, рослини у фазі бутонізації та цвітіння обробляють препаратами Карате Зеон (150 г/га на 200 л води) або Фастак (0,1л/га). Проти бульбочкового довгоносика застосовують передпосівне протруювання насіння. за один-два дні до появи сходів гороху здійснюють хімобробку країв посівів (близько 50–100 м) та прилеглих ділянок багаторічних трав чи решток рослин препаратами Карате Зеон (200 г/га на 200 л води) або Фастак (0,1 л/га). Такою самою дозою опилюють горох після появи сходів. Проти горохової плодожерки ефективні ранній висів, обробка ранніх сортів, знищення залишків урожаю в місцях обмолоту. Хімічну обробку здійснюють тими самими препаратами, що й проти брухусу.

Найбільшого ефекту в боротьбі з бур’янами досягають за поєднання агротехнічних і хімічних заходів боротьби. Основні гербіциди, дозволені для використання в Україні: Агрітокс (0,5 л/га), Базагран (3,0 л/га), Пантера (1,0-1,5 л/га).

Збирання врожаю

         Стадія дозрівання залежить від вимог виробника до якості продукції. Ступінь дозрівання перевіряють регулярно, але не рідше одного разу на два дні. Збирають горох на зелений горошок, коли насіння в 70% бобів досягне повного розміру, а на лопатку — коли боби набувають властивої сорту довжини, але на вигляд ще плоскі, з помітними опуклостями недорозвиненого насіння.

         Для заморожування зазвичай беруть більш ранні терміни збирання врожаю, а для переробки в консервній промисловості перевагу надають більш пізнім термінам збору врожаю.

         Сучасні горохозбиральні агрегати дають змогу збирати врожай зеленого горошку з найменшими його втратами та мінімальними пошкодженнями. Горох на зелений горошок скошують у валки. Потім не пізніше, ніж за 24 години, валки обмолочують, а зерно перевозять цистернами на консервні заводи.

Сорти 

В Інституті овочівництва і баштанництва НААН на ДС «Маяк» (Чернігівська область) створено сорти гороху Ланковий (лущильний) і Спадок (цукровий).

Ланковий — сорт середньопізній, вегетаційний період 115 діб. Загальна врожайність 23,4 т/га, товарність 88 %, вихід зеленого горошку 47 %. Урожайність зеленого горошку – 9,6 т/га. Рослина висока (82-90 см). Біб довжиною понад 10 см, шириною 1,6 см. На рослині формується 6-8 бобів, кількість насінин 10-12. Застосовується для споживання у свіжому вигляді та переробки. Особливості: придатний для колової культури, пергаментність бобу наявна, високі смакові якості зеленого горошку.

Спадок — сорт середньопізній, вегетаційний період 115 діб. Загальна урожайність 28,2 т/га. Маса 1000 зерен 517,5 г. Сорт має великі соковиті лопатки, маса 100 бобів – 1047,5 г. Рослина висотою 135-140 см. Біб за довжиною 13 см, шириною 2,8 см, жовтого кольору, максимальна кількість бобів 6-8, кількість насінин – 8-9. Пергаментність частково наявна. Особливості: високорослий, придатний для колової культури.

Терьохіна Л.А., к.с.-г.н.,

Позняк О.В., Інститут овочівництва і баштанництва НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here