Помідорні кущі на двох «ногах»

0
76

Справжній господар завжди прагнутиме до збільшення урожайності вирощуваних ним культур. Кожен по-своєму досягає бажаного результату, але аксіомою є те, що розвиток будь-якої рослини в значній мірі визначається станом її кореневої системи. Саме тому й намагаються городники якомога швидше «наростити» своїм овочевим рослинам додаткових коренів. От, наприклад, для збільшення кореневої системи у розсади томатів, я висаджував її похило і через кожні 10 днів стебла обгортав ґрунтом (нижнє листя перед цим видаляв). Але такий спосіб трошки уповільнює нарощування надземної частини рослин і тому не завжди підходить для північних районів Чернігівщини, де вегетаційний період часто буває коротшим, ніж в інших регіонах України. Якось одного разу від знайомих овочівників почув, що помідорна розсада добре переносить щеплення і той, хто застосовував цей агроприйом, з успіхом вирощував рослини «на двох ногах», тобто – з двома коренями. Ця інформація й мене зацікавила, адже, логічно поміркувавши, зрозумів, що нехитрий прийом дозволить збільшити площу живлення рослини, а це, своєю чергою, збільшить і урожайність куща. Отже, вирішив і собі поекспериментувати.

Спочатку визначився з сортами: саме індетермінантні (високорослі) сорти були мною обрані, бо ці томати  вигоняють головний пагін, який може досягати кількох метрів у висоту, (у тепличних умовах можуть рости до 25-30 метрів, тобто кущ виростає розміром з дерево!) і тому вони, звичайно ж, є урожайнішими. Почав свої експерименти зі щеплення маленької розсади. Мені підказали, що робити це краще, коли стеблинки досягали товщини близько 4 мм, а по строках – десь за місяць до висадки у відкритий ґрунт. Тож брав рослинки, вище сім’ядольних листочків лезом знімав тоненьку смужечку шкірочки довжиною 1-1,5 см, а на тих місцях робив косі надрізи у вигляді «язичків» довжиною 6-7 мм і глибиною десь до середини стебла: у підщепи надріз робив від верху до низу, а у прищепи навпаки (у садівництві цей спосіб називають поліпшеним копулюванням). Потім в утворені розрізи акуратно вставляв «язички», вирівнював їх по зрізах, щоб збіглися камбіальні шари, та обмотував-фіксував тоненькою плівочкою або ж шпагатиком. Місце щеплення фіксував щільненько, але дуже міцно не перетискав – робив так, щоб не травмувалися стебла. До речі, знаю, що дехто із городників щепив і способом аблактування, тобто зближенням (робиться це майже так само, як і в попередньому описі, тільки без «язичків»). Після «операційної» розсаду на тиждень ставив у притінене місце, щоб прямі сонячні промені її не підсушували. Для підтримки вологості можна на кілька днів ще й поліетиленові пакетики на ящички вдягнути – утворюється своєрідний парниковий ефект. Впродовж двох тижнів місце щеплення повинне зростися, після чого верхівку слабшої рослинки треба видалити. Робив це також гострим лезом і на відстані кількох міліметрів вище місця щеплення. Обмотку ж, трохи послаблюючи, про всяк випадок залишав ще на кілька днів. Отак я і досягав бажаної мети: дві кореневі системи починали живити одне стебло.

Після того, як минала загроза повернення заморозків, вже щеплені томати пересаджував у відкритий ґрунт (до теплиці можна висаджувати й раніше), а доглядав за ними точнісінько так, як і за звичайними помідорами. Садив на грядку за дворядною схемою «шахматкою»: відстань між рослинками робив 50-60см, між рядками – 75-80см, а між дворяддями – 90-100см. Хотів би ще зауважити на тому, що місця зрощення стебел у перші тижні мають деяку крихкість і схильність до розламування, тому після висаджування радив би підв’язувати рослини до кілочка в двох місцях – трошки вище і трошки нижче місця щеплення. Також місця зрощення обробляв знезаражуючими препаратами (застосовував препарат РИДОМіЛ ГОЛД МЦ), притрушував деревним попелом, оскільки, як відомо, через механічні пошкодження у тканину рослини дуже легко можуть потрапити вірусні інфекції. До речі, пасинки на кущах (як і на всіх індетермінантних сортах) обламувати треба постійно, залишаючи сантиметрові “пеньочки” – так вони не поновлюють своє проростання.  Ще одне спостереження: помітив, що коли видаляв одразу всі пасинки (за один прийом), то рослина на кілька днів припиняла свій розвиток – немовби хворіла, а коли робив це поступово, впродовж кількох днів, то помідорні кущики переносили ці «ампутації» достатньо безболісно. Що стосується формування, то «вибудовував» свої  рослинки у два, рідше – у три стебла. Поступово підв’язуючи стовбурці до шпалери, не допускав занадто великої розгалуженості гілочок, чим забезпечував собі легкий доступ до рослин як під час обробки, так і під час збирання плодів.

Розповім і ще про один випадок, який стосується цієї теми. Кілька років тому на початку червня сталося у нас стихійне лихо – пронісся нашим краєм потужний буревій з градом, який наробив багато лиха садівникам та городникам. Після сильного градобою на мої помідорні грядки без жалю й дивитися не можна було – багато рослин було пошкоджено. Деякі неначе шаблюкою хто порубав.  Але що вдієш, хіба посперечаєшся зі стихією? І тут у мене виникла ідея попідщеплювати  рослини, які вціліли,  до стовбурців тих, які були «зрубані». Робив це також за допомогою «язичків». Обмотував нарізаними стрічками від укривного матеріалу спанбонд (агроволокно),  який залишився після ранньовесняних робіт.  Місця щеплення знову ж таки обробив знезаражуючим препаратом і притінив. Десь тижнів через два обережно послабив обмотку, подивився – позросталося! Тоді я видалив непотрібні пасинки, залишив трохи більше, ніж зазвичай, квітів та зав’язі, попідв’язував, підживив, бачу – рослини так потужно почали набирати зелену масу, що аж ого-го! Плоди також швидко наливалися та добре достигали – все щеплене працювало, як один міцний організм. А кілька кущів виявилися взагалі екзотичними: на них красувалися плоди різного кольору – одні були зі стовбурців підщепи, інші – зі стовбурців прищепи. Пам’ятаю, що урожай того року я отримав теж не гірший, ніж зазвичай.   

На цьому можна було б і завершити допис, але не можу не розповісти ще й про ту інформацію, яка трапилася мені на очі під час перечитування різних матеріалів про вирощування пасльонових культур. Виявляється, що помідорчики можна щепити і з картоплею, і з солодким перцем, і навіть з баклажанами. Скажу чесно, що я таким не займався, але ті городники, які не бояться експериментувати і у яких є час це робити, можуть сміливо діяти, бо на цьому полі діяльності дійсно є де розвернутися, головне – бажання…

Порадію, якщо мій досвід і поради комусь згодяться, було б цікаво, якби хтось і своїм досвідом поділився. На закінчення ж скажу: пробуйте, експериментуйте і нехай врожаї вас радують!

 

Андрій Навродський м. Корюківка Чернігівська обл.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here