Шовковиця – смаколик і ліки

0
239

Після публікації у жовтневому номері нашого видання матеріалу про шовковицю багато хто з читачів цікавився тим, чому зараз в Україні цю культуру не вирощують масово, тобто у промислових масштабах. Адже ж вигідно – з якого боку не глянь! Пам’ятаю, як колись бабуся розповідала, що у свій час на землях радянських колгоспів масово насаджували деревця шовковиці – колективні господарства були зобов’язані утримувати хоча б один шовковичний сад. Виявляється, що то їм адміністративно нав’язували розвиток галузі шовківництва. Таким чином у ті часи практикувалося розведення тутових шовкопрядів, за допомогою яких отримували дорогу шовкову сировину. А хіба зараз наша країна не потребує подібної сировини?

На думку багатьох, і та ж медична галузь могла б «замовити слівце» щодо промислового вирощування цієї культури. Адже сам неодноразово чув, як деякі шановані лікарі рекомендували хворим на цукровий діабет додавати у страви змелене до порошкоподібного стану висушене листя шовковиці. Також від представників медичних професій чув рекомендації щодо вживання висушених недозрілих плодів шовковиці тим пацієнтам, які страждали від проносів, та свіжого соку стиглих плодів при закрепах. І дійсно, народний досвід, який утверджувався століттями, доводить, що листя шовковиці має дуже помічну дію при різних захворюваннях – заспокійливу, протизапальну, також є жарознижувальним засобом.

У медицині ягоди успішно використовують при анемії, яка пов’язана з гастритом зі зниженою кислотністю шлункового соку. Радять вживання шовковиці й при шлунково-кишкових захворюваннях (ентероколіти, дизентерія, дисбактеріоз) та хворобах жовчовивідних шляхів. Офіційна медицина вже має досвід лікування цими цілющими плодами хворих на міокардіострофію та навіть порок серця (після курсу лікування у хворих зменшувався біль, покращувалася робота м’язів серця, зменшувалася задишка й відновлювалася працездатність). Настій та витяжку радять використовувати як відхаркувальний та сечогінний засіб. Також шовковичний сік зарекомендував себе як ефективний засіб для лікування виразок у ротовій порожнині та горлі.

Ті, хто цікавиться ще й китайською медициною, твердять, що відвар коренів шовковиці помічний при нирковій недостатності та імпотенції. Що стосується останньої проблеми (чоловічої слабкості), то через століття передається рецептура приготування сиропу, складовими якого є шовковиця та мед. Лікували недугу з таким рецептом:  1кг свіжої або півкілограма сухої ягоди кип’ятили протягом 30 хвилин в ємності, куди вливали ще й півлітра води. Суміш, яка утворювалася, виливали в інший посуд, додавали ще півлітра води і знову кип’ятили 30 хвилин. Останню воду зливали, утворену масу клали у воду першого кипіння, перетирали, щоби вона стала в’язкою, додавали 300 г меду. Всю ту масу ще раз доводили до кипіння, охолоджували і перекладали в скляний посуд. Вживали по чайній ложці 2 рази на день через годину після їжі. До речі, просунуті китайські цілителі рекомендували приймати цей «бальзам» як чоловікам, так і жінкам після 45 років. А щоби вже закрити тему, яка стосується чоловічих недуг, то лікарі рекомендують тим хлопчикам, які в дитинстві перехворіли «свинкою» чи скарлатиною, обов’язково вживати шовковицю, адже ці дитячі хвороби навіть при доброму лікуванні залишають свій слід у статевій сфері.

Не можу зрозуміти чому, але шовковицю у нас звикли споживати більше свіжою, і консервації з неї мало хто заготовляє. Наші предки колись навіть борошно робили з висушеної шовковичної ягоди, вважаючи його чудовим харчовим продуктом. Також варили мармелад, желе, варення, сиропи, сушили для компотів та киселів. І взагалі, для декого хочу відкрити «секрет»: шовковиця – це більш витривалий і більш розповсюджений родич інжиру.

І чому б промисловцям не використовувати отаку смачну сировину для приготування консервованих джемів, варення, повидла, сиропів, компотів і тому подібного?  Кулінарних рецептів вистачає! Ось кілька з них.

Компот. Для приготування компоту підходять крупноплідні культурні сорти шовковиці білого або чорного кольору з великим вмістом цукру. Свіжі здорові ягоди сортують, вилучають сторонні домішки. Старанно промивають у друшляку або ситі до повного видалення бруду і дають стекти воді. Приготовлену шовковицю щільно складають у банки і заливають цукровим сиропом: білу 20–30-відсоткової концентрації, чорну — 40–45-відсоткової. Наповнені банки ставлять у посуд для стерилізації з початковою температурою 40–50°С, пастеризують при температурі 85–90°С  20 хвилин або стерилізують 10 хвилин при температурі 100°С.  На півлітрову баночку витрачають 300 г плодів і 200 г сиропу.

Варення. Європейський рецепт.  Заливають сиропом плоди і витримують 3–4 години. Відкидають на сито або друшляк, а сироп уварюють до температури кипіння. У готовий сироп опускають відкинуті плоди і варять на сильному вогні до готовності. На 1 кг ягід беруть 1,5 кг цукру для чорної або 1,2 кг для білої шовковиці. Східний рецепт. Шовковицю пересипають цукром і, витримавши 6–8 годин, проварюють на слабкому вогні 5–8 хвилин. Після цього знову залишають на 5–6 годин. А потім знову проварюють 5–10 хвилин. Так роблять до повної готовності варення. Насамкінець треба додати 2–3 г лимонної кислоти на 1 кг шовковиці.

Екстракт із білої шовковиці (бекмес). Білу шовковицю крупноплідних сортів сортують, вилучають листя й домішки та недорозвинені ягоди, старанно промивають, перекладають у мішок з полотна і пресують. Сік можна отримати й іншим способом: на 10 кг шовковиці додають 1 л води, доводять до кипіння і пресують на виноградних пресах у полотняному мішку під гнітом. Отриманий сік фільтрують і на повільному вогні уварюють до зменшення його в об’ємі у 3рази. При уварюванні сік потрібно періодично перемішувати і знімати з нього пінку, не допускаючи пригорання. Готовність легко можна визначити по пінці: якщо піноутворення іде в центрі посуду і крупними бульбашками, то бекмес вже готовий (він мусить мати світло-коричневий колір і смак солодкої зрілої шовковиці). Фасують готовий продукт холодним і без герметизації.

Шовковиця в цукровому сиропі. Беруть ягоди будь-якого кольору або суміш сортів різного забарвлення. Зрілі плоди промивають холодною водою, дають їй стекти, а потім плоди розкладають в один шар на підстилку для обсушування. У процесі сушіння ягоди періодично перемішують, щоб вони обсохли. Висушену шовковицю пропускають через м’ясорубку. Варять цукровий сироп із розрахунку 1,2 кг цукру і 300 г води на 1 кг подрібнених плодів. Подрібнену шовковицю заливають киплячим сиропом, добре розмішують і гарячою фасують у стерильні гарячі банки, наповнюючи їх до країв. Наповнені банки накривають попередньо заготовленими кружками з пергаментного паперу, змоченими у спирті (діаметр кружка повинен бути однаковим із зовнішнім діаметром банки). Зверху паперових кружків банки накривають лакованими металевими кришками і закатують.

Повидло. Ягоди промивають, розчавлюють. Отримане пюре проварюють, знімають з вогню, засипають цукром, розмішують і, помішуючи, залишають до його повного розчинення, після чого варять до тих пір, аж поки не загустіє. Пропорції: на 1 кг пюре – 1 кг цукру.

Желе. 1 склянка ягід, півсклянки цукру, 2 чайні ложки желатину, 3 склянки води, сік одного лимона. Зрілі плоди промивають, відщипують плодоніжки, перетирають через сито. У киплячу воду вливають желатин, розчинений у холодній воді, додають перетерту масу ягід, цукор і, помішуючи, доводять до кипіння. Знявши з

з вогню, додають лимонний сік та перемішують.

*****

Отже, шовковиця є і надзвичайно цінною лікарською рослиною, і може стати незамінною у промисловому виробництві багатьох консервованих смаколиків. Тож чому ні в кого з підприємців до цього «руки не дійшли»?

 

Андрій Навродський

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here