Стійкі до грибних хвороб сорти яблуні

0
146

Порушуючи фізіологічні процеси у рослинному організмі, хвороби яблуні зумовлюють негативний вплив на її ріст і розвиток, внаслідок чого знижується  її врожайність, погіршується якість продукції, скорочується продуктивний період та відбувається передчасна загибель дерева.

Борошниста роса за останні десятиліття стала однією з найбільш поширених та небезпечних хвороб плодових культур. Вона уражає молоді тканини листків і пагонів, які покриваються білим борошнистим нальотом, відстають у рості, всихають і опадають. Хворі суцвіття плодів не утворюють, а сформовані зав’язі швидко обсипаються. Хвороба може знизити врожай яблук на 40–60%.

ПРОЯВИ ХВОРОБИ

Борошниста роса – гриб, що уражує листки, молоді пагони, суцвіття, рідко зав’язь і плоди. Збудником хвороби є гриб, який належить до класу Fscjmycetes, порядку Erysiphales. Крім яблуні, він іноді уражує грушу.

Перші ознаки хвороби з’являються відразу після розпускання бруньок. Прояви первинної інфекції у вигляді борошнисто-білого нальоту з’являються на розетках молодих листків і суцвіттях. Листки деформуються та стають ланцетоподібними, листкові пластинки закручуються краями вниз, грубшають, втрачають тургор і засихають.

Уражені суцвіття відстають у розвитку, цвітуть недружно, тичинки та пелюстки на їхніх квітках деформуються, пелюстки стають жовто-зеленими. Потім квіти засихають і опадають, не утворюючи зав’язі. Іноді на молодій зав’язі утворюється борошнистий наліт, який згодом зникає, унаслідок чого на шкірці плодів, якщо ті й далі розвиваються, залишається слід від міцелію – сітка.

Особливо сильно хворіють такі високоцінні сорти, як Ренет Симиренка, менш уражуються Ренет Шампанський, Старкінг, Шафран літній. У літній період хвороба поширюється спорами, а взимку патогенна грибниця знаходиться в уражених нирках, корі дерева. 

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Закладаючи сад, варто зважати на стійкість сортів до борошнистої роси. Протягом чотирьох років досліджувались сорти та гібридні елітні форми власної селекції на ураження борошнистою росою (Podosphaeria Leucotricha Salm.).

Було встановлено, що в умовах Правобережної частини західного Лісостепу (Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка) виявлено деякі сорти з повною польовою стійкістю проти цієї хвороби, а саме: Оригінальне, Мир, Дебют, Вікторія, Вікторія нова, Либідь. Навіть при порушенні системи хімічного захисту в епіфітні роки пагони і листки цих дерев уражувались не більше, ніж на 1,0 бал (за дев’ятибальною шкалою) (табл.).

Стійкість сортів та гібридних форм яблуні до борошнистої роси

(Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка, сер за 2014-2017 рр.)

Бал ураження

(дев’ятибальна шкала)

Сорти з відповідною стійкістю

повна польова стійкість

0–1,0

Оригінальне, Мир, Дебют, Вікторія, Вікторія нова, Либідь

дуже висока стійкість

1,0–2,0

Мавка, Слава переможцям, Даринка, Алкмене, Амулет, Глостер, Граф Еззо, Джеймс Грів, Едера, Мелба, Перлина Києва, Редфрі, Ревена, Топаз

висока стійкість

2,0–4,0

Внучка, Папіровка, Росавка, Флоріна, Благодать, Власта, Пламенне, Пепінка золотиста, Ровесник, Ювілейне МІС, Кальвіль сніговий, Арбат, Делішес, Вільямс Прайд, Внучка, Гала Маст, Гарант, Голд Раш, Імрус, Скіфське золото, Флоріна, Лігол, Пінова

середня стійкість

4,0–6,0

Любава, Мліївчанка осіння, Гетьманське, Фортуна, Орбіта, Ренет Симиренка, Ренет мліївський, Сапфір, Світанок Млієва, Симиренківець, Айдаред, Аскольда, Голд Раш, Джонатан, Джонаголд, Елстар, Імант, Лодел, Пінова, Ремо

низька стійкість

6,0–9,0 балів

Городищенське

 

Є група сортів з дуже слабкою (1,0–2,0 бали) сприятливістю до цієї хвороби: Мавка, Слава переможцям, Даринка, Алкмене, Амулет, Глостер, Граф Еззо, Джеймс Грів, Едера, Мелба, Перлина Києва, Редфрі, Ревена, Топаз (табл. ).

Серед вирощуваних сортів з достатньо високою стійкістю (2,0–4,0 бали) виявлено такі сорти, як Внучка, Папіровка, Росавка, Флоріна, Благодать, Власта, Пламенне, Пепінка золотиста, Ровесник, Ювілейне МІС, Арбат, Делішес, Вільямс Прайд, Гала Маст, Гарант, Глостер, Голд Раш, Едера, Імрус, Скіфське золото, Флоріна, Ревена, Редфрі, Ремо, Лігол, Перлина Києва, Пінова. В епіфітні роки навіть при значному порушенні системи хімічного захисту пагони і листки їх дерев уражуються не більш, ніж на 2,0–4,0 бали.

Група сортів, що має середню сприйнятливість (ураження на 4,0–6,0 балів): Любава, Мліївчанка осіння, Гетьманське, Фортуна, Орбіта, Ренет Симиренка, Ренет мліївський, Сапфір, Світанок Млієва, Симиренківець, Айдаред, Аскольда, Голд Раш, Джонатан, Джонаголд, Елстар, Імант, Лодел, Пінова, Ремо.

Велику зацікавленість представляють сорти з комплексною стійкістю проти грибкових хвороб. Протягом років досліджень ми виділили цілу низку сортів із високою стійкістю проти двох і більше таких захворювань. Слід зазначити, що комплексна стійкість більш характерна для нових сортів, ніж виведених у 40–60-х роках.

З розповсюджених і нових найвищою стійкістю проти найбільш поширених грибних хвороб (парша, борошниста роса і бура плямистість) визначаються такі сорти: Акане, Алкмене, Дебют, Джеймс Грів, Делічія, Катя, Мир, Перлина Києва, Прима, Росавка, Теремок, Едера та ін.

РЕКОМЕНДОВАНІ СОРТИ

Оригінальне – літнього строку достигання. Дерево середньоросле з кулястою середньо-загущеною кроною. На підщепі М. 7 в пору плодоношення вступає на третій рік. Плоди середнього та більшого за середній розмір (150–170 г), достатньо одномірні, видовжено-округло-конічні, зеленувато-жовті, інколи з рожевуватим рум’янцем на незначній частині поверхні, на сонячному боці. Шкірочка середньої товщини. М’якуш жовтувато-кремовий із зеленуватими прожилками, щільний, дуже соковитий (8,0–8,5 бала). Знімальна стиглість плодів настає через тиждень–два після Папіровки, в залежності від погодних умов.

Цінність: швидкоплідність, зимостійкість, невибагливість до умов вирощування, висока врожайність, стійкість проти хвороб, а також високі товарні якості плодів.

Перспективний для західного та центрального Лісостепу.

Дебют – ранньозимового строку достигання. Дерево середньоросле з колоновидною формою крони. Плоди округло-конічні, масою 150 г, зеленувато-жовті, з рум’янцем на сонячному боці. М’якуш світло-жовтий, щільний, дрібнозернистий, ароматний, дуже соковитий. Дегустаційна оцінка 8,0–8,5 бала. Стійкість до грибкових хвороб висока.

Цінність: стійкість до грибкових хвороб та висока зимостійкість.

Делічія – ранньоосінній сорт американської селекції. Дерево середньоросле, з широкоовальною кроною в молодому віці і округлою, компактною, негустою – у плодоносному. Плодоносить переважно на кільчатках, списиках і плодових прутиках. Плоди більші за середні, масою 150–190 г, середньої одномірності, зеленувато-жовті, з темно-червоним розмито-смугастим рум’янцем на більшій частині поверхні, де небагато дрібних, ледь помітних підкіркових цяточок. Шкірочка тонка, середньої міцності, гладенька, блискуча. М’якуш білий, окремими роками рожевувато-білий, дрібнозернистий, середньої щільності, соковитий, відмінного кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка 8,4–8,6 бала. Знімальна й споживча стиглість настає в першій декаді вересня. В холодильнику плоди зберігаються 1,5–2,5 місяця. Транспортабельність добра. Використовуються переважно свіжими, а також на виготовлення натуральних соків.

Цінність: зимостійкість, стійкість проти парші, борошнистої роси та бурої плямистості висока, скороплідність і врожайність, стабільне плодоношення, відмінна товарна і споживча якість плодів.

Мир – зимового строку достигання. Дерево середньо росле, з кулястою середньо-загущеною кроною. Пагони середньої довжини і товщини. Цвіте в середні строки. У пору плодоношення на підщепі М. 7 вступає на 3–4-й рік, на підщепі М. 9 – на другий-третій рік росту в саду. Плоди більшого за середній розміру, масою 150–180 г, одномірні, широко-кулясто-конічні, жовті, з незначним світло-червоним штрихуватим рум’янцем. Середня врожайність на підщепі М. 9 вище 30 т/га. У Лісостепу України знімальна стиглість плодів настає у третій декаді вересня – першій декаді жовтня. Транспортабельність висока. У звичайному сховищі зберігається до квітня місяця, у холодильнику – до травня-червня.

Цінність: скороплідність, невибагливість до умов вирощування, висока врожайність, зимостійкість, висока стійкість до парші та борошнистої роси, а також високі товарні та смакові якості плодів.

Катя – літній сорт шведської селекції. Дерево середньоросле з компактною широкоовальною або округлою кроною середньої загущеності, яку утворюють скелетні гілки середньої міцності, що відходять від стовбура під кутом 40–80° з піднесеними кінцями. Плодоносить на кільчатках, плодових прутиках, однорічних приростах. На середньорослій підщепі починає плодоносити на третій рік. Плодоносить стабільно. Плоди середніх розмірів, масою 119–140 г, одномірні, округло-конічні, зеленувато-жовті, з яскраво-червоним розмитим рум’янцем майже по всій поверхні. Шкірочка тонка, щільна, еластична, гладенька, блискуча. М’якуш світло-кремовий, щільний, дрібнозернистий, соковитий, доброго кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка 7,5–8,0 бала. Знімальна й споживча стиглість плодів настає в ІІ-ІІІ декаді серпня. В холодильнику яблука зберігаються до двох місяців. Транспортабельність висока. Використовуються переважно свіжими, а також на переробку.

Цінність: зимостійкість вища середньої, стійкість проти парші досить висока, до борошнистої роси – вища за середню, скороплідність, стабільна та висока врожайність.

Перспективний для західного і центрального Лісостепу та північного Полісся.

Перлина Києва – зимовий сорт, одержаний у 1984 році в УкрНДІ садівництва. Дерево сильноросле, з широко-пірамідальною ажурною кроною, утвореною міцними гілками, що відходять від стовбура під середнім гострим кутом, кінці їх спрямовані вгору. Плодоносить на кільчатках та верхівках однорічних приростів. Плоди вище середньої величини та великі, масою 160–225 г, одномірні, конічні, з ребристою верхівкою, світло-зелені, з яскравим темно-червоним розмитим рум’янцем на 2/3–4/5 поверхні плоду та сизим нальотом. Шкірочка середньої товщини, щільна, суха, еластична. М’якуш зеленувато-кремовий, дрібнозернистий, щільний, соковитий, кисло-солодкий. Дегустаційна оцінка 7,4–7,6 бала. Знімальна стиглість плодів настає у третій декаді вересня, споживча – на початку листопада, у холодильнику зберігаються 5–6 місяців.

Цінність: висока зимостійкість, імунність до п’яти рас парші, висока стійкість до борошнистої роси, бурої плямистості та плодової гнилі.

Едера – зимовий сорт української селекції, одержаний у 1984 році в УкрНДІ садівництва. Дерево сильно- і швидкоросле, з широко-пірамідальною середньо-загущеною кроною, утвореною міцними гілками, що відходять від стовбура під середнім гострим кутом. Тип плодоношення мішаний. Плоди вище середньої величини та великі, масою 160–220 г, одномірні, широко-конічні, ребристі по всій висоті плоду, зеленувато-жовті, з оранжево-червоним розмитим рум’янцем на більшій частині поверхні. М’якуш жовто-кремовий, дрібнозернистий, середньої щільності, ароматний, соковитий, гармонійного кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка 7,6–7,8 бала. Знімальна стиглість настає у другій–третій декаді вересня, споживча – в січні. В холодильнику зберігається 7–8 місяців. Транспортабельність висока.

Цінність: висока зимостійкість, імунність до п’яти рас парші, високостійкий проти борошнистої роси та бурої плямистості.

Висновок: Біологічний потенціал сортів, імунних і високостійких проти грибних хвороб, є гарантом стабільних урожаїв, санітарно безпечних і дешевших плодів навіть за умови дії несприятливих природних і агротехнічних чинників.

В.В. Волошина, кандидат с.-г наук, Дослідна станція помології ім. Л.П.Симиренка ІС НААН України

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here