Технологія відтворення родючості ґрунту в овочевих агроценозах

0
332

Ґрунтово-кліматичні умови України сприятливі для вирощування більшості овочевих рослин. На жаль, сучасне використання земельних ресурсів у державі не відповідає вимогам раціонального природокористування, що зумовлює посилення процесів деградації ґрунтів (дегуміфікація, водна ерозія та дефляція, вторинне засолення, осолонцювання, переущільнення, зниження мікробіологічної активності та забезпеченості елементами живлення тощо). Особливо критична ситуація склалася в зрошуваному овочівництві, оскільки дана галузь є найбільш інтенсивною в рослинництві. Більшість технологій вирощування овочевих рослин є енерговитратними, слабоадаптивними та призводять до різкого зниження рівня родючості ґрунту. Такий екологічний стан овочевих агроценозів потребує впровадження технологій вирощування, спрямованих на збереження та відтворення родючості ґрунту та покращення екологічного стану овочевих агроценозів.

За результатами багаторічних досліджень Інституту овочівництва і баштанництва НААН України була розроблена технологія відтворення родючості ґрунту в овочевих агроценозах, основними підходами якої є:

1) впровадження овоче-кормових сівозмін з полями багаторічних бобових трав і зернових культур та використання пожнивних посівів сидеральних культур для на формування бездефіцитного балансу гумусу та оптимізації азотного живлення рослин в агроценозі;

2) використання органо-мінеральної системи удобрення з внесенням мінеральних добрив локально в зменшених дозах для забезпечення оптимальних умов живлення овочевих рослин впродовж всього вегетаційного періоду (пролонгована дія) та покращення мікробіологічної активності ґрунту;

3) прискорення розкладання рослинних решток, побічної продукції (солома зернових) та сидератів за допомогою мікробних препаратів;

4) насичення ризосфери коренів рослин корисними мікроорганізмами за рахунок систематичного застосування мікробних препаратів з асоціативними азотфіксувальними, азот- та фосформобілізуючими бактеріями.

За низкою критеріїв є не вірним твердження про більшу ефективність короткоротаційних овочевих сівозмін в порівнянні з овоче-кормовими або овоче-зерновими. По-перше, використання овочевих сівозмін зумовлює поступове зниження рівня родючості ґрунту, що виражається у посиленні дегуміфікації, зменшенні вмісту обмінного калію в орному шарі ґрунту та погіршенні деяких мікробіологічних параметрів ґрунту. Особливо активно зменшується кількість актиноміцетів, що обумовлює певне погіршення фітосанітарного стану ґрунту, оскільки актиноміцети здатні утворювати антибіотики, які пригнічують розвиток хвороботворної мікрофлори.

По-друге, в овочевій сівозміні незалежно від системи удобрення відзначається певна тенденція до зниження урожайності овочевих рослин. І саме головне, як видно з таблиці 1, сумарна урожайність овочевої продукції з розрахунку на 1 га сівозмінної площі в овочевих сівозмінах за зниження рівня родючості, погіршення фітосанітарного стану та накопичення алелопатичних виділень рослин (колінів) в ґрунті поступово знижується до  14,6 т/га, що дорівнює сумарній урожайності овочевих рослин в зрошуваній овоче-кормовій сівозміні (14,3-14,4 т/га). Але в овоче-кормовій сівозміні додатково отримуємо на 1 га сівозмінної площі 0,5-0,8 т зерна та 6,6-8,6 т зеленої маси кормів, що свідчить про високу продуктивність такого роду овочевих агроценозів.

Найбільш ефективним в овоче-кормових сівозмінах є спільне внесення органічних та мінеральних добрив, що позитивно впливає на урожайність рослин та відтворення родючості ґрунту. Застосування тільки органічних добрив має певні недоліки. Для ранніх овочевих рослин (цибуля ріпчаста, коренеплоди) на початкових етапах їх росту формується дефіцит елементів живлення, особливо азоту, що пов’язане з повільною мінералізацією органічної речовини  добрив (проходить тільки за температури вище 7-10 0С). Для 9-пільної овоче-кормової сівозміни оптимальним є внесення на 1 га сівозмінної площі 14 т органічних добрив та N30P30K22,5 локально. Якщо мінеральні добрива застосовувати врозкид, то їх дози потрібно збільшити вдвічі.

Впровадження органо-мінеральної системи удобрення в овоче-кормовій сівозміні не забезпечить швидкої дії на рівень родючості ґрунту та збільшення продуктивності овочевих агроценозів. Перші 8-9 років відзначається тільки стабілізація параметрів родючості ґрунту. Прискорення процесів відтворення родючості ґрунту можливе за використання сидеральних добрив (заорювання побічної продукції та пожнивно вирощуваних сидеральних рослин). Зрозуміло, що пожнивне вирощування сидератів (після культур, що рано звільняють поле, – зернові, цибуля ріпчаста, огірок) зумовлює зростання виробничих витрат, але забезпечує акумуляцію енергії та органічної речовини в агроценозах, які в подальшому через трофічні ланцюги ґрунтової мікрофлори надходять до культурних рослин.

Ґрунтова мікрофлора в рільництві є важливим елементом системи отримання сталих урожаїв та відтворення родючості. Велике значення належить правильному застосуванню широкого спектру мікробних препаратів, які за рахунок активізації та модифікації природних механізмів регуляції дозволяють в істотних межах керувати процесами, що забезпечують отримання господарсько-цінних показників. Так, біопрепарати з азотфіксувальними бактеріями, що внесені за вирощування бобових, зернових і овочевих культур, здатні забезпечувати рослини азотом в кількості 20-50 кг/га. Найпоширеніші азотфіксуючі бактерії, що живуть у ризосфері, ризоплані і гістосфері, належать до родів Agrobacterium, Arthrobacter, Azospirillum, Enterobacter, Bacillus, Flavobacterium, Psevdomonas, Klebsiella тощо. До мікроорганізмів, що активно вивільнюють рухомі форми фосфору, відносяться гриби й актиноміцети, спороутворюючі бактерії, представники неспороносних бактерій родів Pseudomonas, Місrососсus, Сorinebacterium, Alcaligenes.

Зрозуміло, що за своєю ефективністю використання мікробних препаратів не може конкурувати з внесенням органічних та мінеральних добрив. В той час в овочевих агроценозах (за використання зрошення) створюються більш сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів, що зумовлює більшу ефективність використання біопрепаратів. За багаторічними даними, за вирощування різних овочевих рослин прирости урожайності коливалися  в межах 8-23%. Найбільш ефективним способом їх внесення є інокуляція насіння. За такого способу внесення мікроорганізми розвиваються в ризосфері паралельно росту рослин та кореневої системи. Найбільший ефект застосування забезпечують препаратами, де  окрім живих мікроорганізмів наявні продукти їх життєдіяльності (вітаміни, ауксини та інші фітогормони).

Отже, вказана технологія забезпечує підвищення ряду параметрів родючості ґрунту (вмісту гумусу на 8,5-11 %, рухомих сполук фосфору на 20-23 %; калію – на 31-34 %; суми поглинених основ, мікробіологічної активності ґрунту за рахунок збільшення потенційної активності азотфіксації, зменшення коефіцієнту мінералізації), стабільне зростання урожайності овочевих культур на 34-56 %. На етапі впровадження такої технології виробничі витрати зростають, але в подальшому за рахунок сталого підвищення природної родючості ґрунту, збільшення урожайності овочевих рослин та зменшення виробничих витрат (мінеральних добрив та пестицидів) відзначається суттєве зростання рентабельності виробництва до  78-92 %.

О.В. Куц, доктор с.-г. наук, Інститут овочівництва і баштанництва НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here