Українське дорадництво на практиці

0
197

Підтримка аграрного сектору дорадчими службами – звичайна світова практика. Саме плідна робота дорадників є ключовим чинником підвищення ефективності і прибутковості сільськогосподарських товаровиробників та стабільності розвитку сільських громад. Однак в Україні ця система розвинена не на достатньому рівні, велика кількість фермерів навіть не знають, що у нашій державі існує подібна практика.

Переважна більшість дорадчих служб в Україні  були створені за рахунок міжнародного співтовариства, грантів, проектів і програм міжнародної технічної допомоги. Чим займається дорадча служба в Україні? Чи звертаються українські фермери за допомогою до дорадників? На ці та інші запитання відповів директор Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Юрій Бакун.

–  В Україні дорадчі служби виникли під час реформування аграрного сектору, коли державні органи влади почали переосмислювати свої функції. Саме тоді, коли утворювалися приватні господарства, які не потребували вказівок, а, навпаки, їм потрібні були поради: які технології краще використовувати, які сорти рослин краще вирощувати, які засоби захисту рослин ефективніші, де взяти кредит, щоб купити кращу техніку тощо. Власне, саме цю функцію почали перебирати на себе дорадники.

   Цей процес розпочався у 1995 році. Умовним відліком стало звернення Центру приватизації та аграрної реформи до Європейської комісії з проханням про допомогу в створенні дорадчої служби у Львівській області. Таку службу було створено у 2000 році. За час, що минув, дорадчі служби було створено майже в кожній області, – каже Ю.Бакун.

– З якими проблемами довелося зіткнутися при становленні дорадництва у нашій державі?

– У процесі створення дорадчих служб постали питання координації їхньої діяльності, обміну досвідом, поширення інформації, тобто легалізація дорадництва в правовому полі України. У 2003 році дорадчі служби 17 областей ініціювали створення всеукраїнської громадської організації, яка називається Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України. Перше, що Асоціація ініціювала – це створення правового поля діяльності системи дорадництва та навчання, а також підвищення кваліфікації дорадників. Навчання для дорадників було зосереджено на вмінні працювати з фермерами та пропонувати такий спосіб діяльності, щоб вони могли отримувати прибуток від своєї роботи.

Необхідність та важливість створення сільськогосподарських дорадчих служб в Україні було визнано на державному рівні прийняттям у 2004 році Верховною Радою Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність». У Законі закладено сертифікацію дорадників та дорадчих служб, а також передбачено фінансування дорадчих послуг у розмірі 5% від загальної суми по програмах державної підтримки сільгоспвиробників.

– Чим займається дорадча служба в Україні? Які її функції, завдання та методи?

– Відповідно до законодавства, основними завданнями дорадчої діяльності є підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення аграрного господарства.

Дорадчі послуги охоплюють питання економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, оподаткування, права, екології. Вони сприяють поширенню та впровадженню сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки, розвитку інших видів підприємництва у сільській місцевості.

На даний час особлива увага надається розвитку малих сімейних ферм та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Переважна більшість успішно діючих кооперативів в Україні була створена саме завдяки підтримці та супроводу з боку дорадчих служб або ж окремих дорадників. Важливим напрямком роботи дорадників є допомога розвитку несільськогосподарського бізнесу – знайти заняття, розвивати власну справу, аби забути про тотальне явище сьогодення – безробіття у сільській місцевості. Це можливо лише шляхом просвітництва та постійного консультаційного супроводу

Наразі надзвичайно актуальним питанням є інтеграція дорадників на рівні об’єднаних територіальних громад, оскільки економічне зростання громад напряму пов’язане з  правильним діагностуванням стану громади, її проблем та можливостей, а відповідно, розробкою вірної стратегії розвитку. Економічні стратегії розвитку громад мають передбачати розбудову ефективних бізнес-моделей, що вимагає залучення висококваліфікованих фахівців для можливості розробки бізнес-планів та підтримки у становленні на початкових етапах.

– Фінансування дорадчої служби. Як відомо, кошти з держбюджету не виділяються. Як реалізовуєте проекти?

– У 2007 році почалося державне фінансування дорадчих послуг, яке, хоча і в недостатніх обсягах, продовжувалося протягом шести років. Але в 2012 році фактично надані дорадчі послуги були оплачені не в повному розмірі, а в 2013 році державне фінансування взагалі припинилось.

Загалом сільськогосподарські дорадчі служби в Україні створювалися та функціонували, як правило, за підтримки різних проектів міжнародної технічної допомоги. Це проекти Європейської Комісії (за підтримки Євросоюзу створено дорадчі служби в шести областях), урядів Великої Британії, Німеччини, Данії, Швеції, США, Канади, Польщі.

На даний час декілька дорадчих служб успішно діють за рахунок проектів міжнародної технічної допомоги, дві – за підтримки дорадчої діяльності з місцевих бюджетів, інші здійснюють свою діяльність завдяки  наданню комерційних послуг для великотоварних та фермерських господарств, реалізації невеликих локальних проектів. Цього року в держаному бюджеті передбачено 5 млн гривень на відшкодування вартості дорадчих послуг відповідно програми кабінету міністрів, яка спрямована на розвиток фермерства та кооперації. Сподіваємось, що це стане першим кроком до системної підтримки дорадництва в Україні. Лише  за таких умов ми зможемо сподіватись на відродження системи просвітництва та фахового супроводу сільськогосподарських виробників. Наразі ж відсутність стабільного фінансування та невиконання норм закону призвело до значної втрати потенціалу дорадчих служб через перетікання висококваліфікованих фахівців в агро бізнес, де їхні знання та вміння гідно оплачуються на постійній основі.

– Які проблеми існують в українському дорадництві на даний момент?

Незважаючи на існування необхідної  нормативно-правової бази та норми існуючого Закону «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», на беззаперечні докази ефективності, Україні не вдалося сформувати життєздатну сталу систему сільськогосподарського дорадництва, в першу чергу через відсутність системного підходу з боку держави до розвитку мережі дорадчих служб, недостатнє розуміння важливості ролі дорадника для розвитку малого та середнього бізнесу на селі,.

 Можна виділити основні причини, що стримують розвиток сільськогосподарського дорадництва в Україні: гальмування розвитку інституційної бази дорадництва; припинення фінансування сільськогосподарської дорадчої діяльності з державного бюджету; складність, несвоєчасність та забюрократизована процедура отримання використання й звітування щодо бюджетних коштів; низька платоспроможність фермерських господарств, малого та середнього підприємництва та сільського населення, що знижує їхню здатність замовляти сільськогосподарські дорадчі та консультаційні послуги.

– Що треба зробити для популяризації діяльності дорадчих служб та підвищення обізнаності аграріїв про їх структуру?

– На державному рівні значення та роль дорадництва у забезпеченні сільськогосподарської діяльності в Україні сьогодні недооцінені. Витрачені державою кошти на підтримку дорадчих служб можуть компенсуватися значним підвищенням ефективності сільського господарства та інтенсифікацією процесів сільського розвитку.

Для розвитку сільськогосподарського дорадництва, перше, що необхідно зробити – це підготувати нову генерацію дорадників, щоб вони могли якісно надавати дорадчі послуги більшій кількості населення та органам місцевої влади, особливо на рівні об’єднаних територіальних громад. Це має бути зроблено, зважаючи на запровадження адміністративно-територіальної реформи та актуальні тенденції розвитку малих сімейних ферм та кооперації.

Наступний крок – державна підтримка дорадчої діяльності. Держава має розуміти, що людям потрібно передавати знання, а гроші вони зароблять самостійно. Важливо навчити людей правильно використовувати кошти державної підтримки сільського господарства та розвитку сільської інфраструктури. Держава має інвестувати гроші в першу чергу не у виробництво, а в знання, як це роблять усі розвинуті країни світі.

Варто запровадити бюджетну підтримку регіональних сільськогосподарських дорадчих служб з використанням механізму співфінансування з місцевих бюджетів, сталу модель розвитку сільськогосподарського дорадництва на базі об’єднаних територіальних громад, забезпечити сільськогосподарське дорадництво працівниками та матеріально-технічними ресурсами.

Переконаний, якщо забезпечити дорадчі служби всім необхідним, дорадництво справді стане тим інструментом, який здатний особисті селянські та фермерські господарства вивести на новий рівень та зробити їх конкурентоспроможними, як це відбувається у цивілізованих країнах.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here