В Україні домінують сорти іноземної селекції

0
354

Третину всіх зареєстрованих в Україні сортів рослин становлять овочеві культури. Але про те, яким чином визначається придатність їх до поширення в межах нашої держави і як довго триває цей процес, знає лише вузьке коло фахівців. Розповісти широкому загалу про нюанси справи погодився Сергій Іванович Мельник, директор Українського інституту експертизи сортів рослин — єдиного уповноваженого органу, що проводить відповідні дослідження.

— Скільки триває стандартна процедура державної науково-технічної експертизи сортів овочевих і садових культур? 

— Державній реєстрації сорту передує науково-технічна експертиза, терміни проведення якої залежать від ботанічного таксону. Починається вона з подачі заявки до Міністерства аграрної політики та продовольства України. Експертиза складається з формального та кваліфікаційного етапів. На першому з них визначається відповідність формальних ознак заявки встановленим законодавством вимогам. Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту. Вона включає в себе аналіз запропонованої назви сорту, визначення новизни сорту та відповідності критеріям (надалі ВОС), проведення дослідження нa придатність сорту до поширення в Україні (надалі ПСП). Дослідження з кваліфікаційної експертизи забезпечується Інститутом на власній ділянці або здійснюється на полях заявника.

Перелік родів і видів рослин, сорти яких проходять експертизу на ВОС та ПСП, визначає Мінагрополітики України. Строк проведення обов’язкових польових та лабораторних досліджень з кваліфікаційної експертизи сортів у пунктах досліджень, передбачений методикою проведення кваліфікаційної експертизи, становить два роки. За необхідності дослідження продовжують на третій рік. Відбувається експертиза запропонованої назви сорту та визначається його новизна. Тому процедура триває від двох до трьох років, плюс необхідний додатковий період для усунення невідповідностей.

Що стосується експертизи родів і видів, яка здійснюється на полях заявника, то вона може тривати менший проміжок часу за рахунок польових досліджень в попередні роки, до подання заявки.

—  Після цього можна отримати Свідоцтво про державну реєстрацію?

— Документ надається лише тоді, коли сорт за результатами досліджень виявиться однорідним та стабільним, тобто буде визначено, що рослина протягом кількох років вирощування зберігає однакові характеристики. І сорту буде присвоєна запропонована заявником унікальна назва. Свідоцтво видає виключно Міністерство аграрної політики та продовольства України.

 

— Для чого і яким чином відбувається післяреєстраційне сортовивчення, ділянковий та лабораторний сортовий контроль?

 

— Післяреєстраційне вивчення проводять для розуміння реакції нових зареєстрованих сортів на екстремальні чинники довкілля, стійкості їх до хвороб та шкідників за технологічним, фітоентомологічним, агроекологічним та загально-біологічним напрямами. Нині державного замовлення на проведення післяреєстраційного вивчення немає. Це дослідження  проводиться Інститутом на замовлення суб’єктів господарювання на договірних умовах.

Вважаю, що післяреєстраційне вивчення є актуальним і має бути спрямоване на визначення чинників, за якими слід добирати сорти, встановлення ареалів їх поширення та доцільності культивування в певних агроекологічних умовах, зонах і регіонах, оптимізацію сортового складу, що стабілізує виробництво продукції доброї якості для збільшення прибутковості і формування надійних сортових ресурсів держави.

Визначення сортових якостей насіння здійснюється шляхом польового оцінювання, ділянкового (грунтового) та лабораторного сортового контролю на відповідність сорту морфологічним ознакам, визначеним під час його державної реєстрації.

При проведенні ділянкового (грунтового) та лабораторного сортового контролю здійснюється ідентифікація та порівняння морфологічних ознак вегетативних і генеративних органів рослин сорту на ділянках контрольного і стандартного зразків у відповідні фенологічні фази росту та розвитку в польових та лабораторних умовах відповідно до методик проведення експертизи сортів рослин на відмінність, однорідність та стабільність для  ботанічного таксону.

Предметом досліджень є рослини, отримані з контрольних проб відповідного сорту, партія насіння якого підготовлена до реалізації. Ділянковий та лабораторний сортовий контроль є частиною сертифікації, яка наразі здійснюється органами із сертифікації або органами з оцінки відповідності.

— Наскільки важливим при реєстрації сортів плодоовочевих культур є їх районування?

 

— Нині районування носить рекомендаційний характер.

 

— Скільки вітчизняних сортів та гібридів плодоовочевих культур були зареєстровані у минулому році? Які тенденції спостерігаються останнім часом?

 

— На березень нинішнього року в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, нараховується 2982 сорти плодоовочевих культур. Овочеві культури представлені 2517 сортами, з яких 690 сортів вітчизняної селекції (38%) та 1827 сортів іноземної селекції. Плодові культури нараховують 456 сортів, з них 378 сортів іноземної селекції (83%) та 78 — вітчизняної. Впродовж минулого року зареєстровано 13 сортів плодових культур, з них 6 та 7 сортів вітчизняної та іноземної селекції відповідно, та 403 сорти овочевих культур, з них 41 вітчизняної та 362 — іноземної селекції. Щодо державної реєстрації овочевих культур в розрізі країн-походження, то спостерігається чітка перевага іноземних сортів, майже в три рази, порівняно з вітчизняними. Аналізуючи державну реєстрацію впродовж 2017 року, можна помітити чітку тенденцію до зростання кількості іноземних сортів з перевагою майже в дев’ять разів порівняно з вітчизняними. У випадку з плодовими культурами вітчизняні сорти мають перевагу у 5 разів порівняно з іноземними. Але впродовж минулого року ситуація змінилася на користь іноземної селекції — було зареєстровано на один біологічний об’єкт більше.

 

— Що можете сказати про якість сортів та гібридів плодоовочевих культур вітчизняної селекції?

 

— В ході експертизи встановлюється відповідність сорту критеріям. В процесі біологічні об’єкти набувають правового статусу, надходять у вигляді товару на ринок, що в свою чергу є показником їх якості і затребуваності.

 

— На сорти і гібриди яких саме плодоовочевих культур найважче отримати дозвільну документацію?

— Вимоги до реєстрації сортів всіх без винятку ботанічних таксонів однакові.

 

— Назвіть, будь ласка, п’ять найтиповіших помилок при подачі заявки на отримання Свідоцтва про реєстрацію. 

 

— Невідповідність формальних ознак встановленим вимогам.

Відповідно до ст. 20 Закону необхідно здійснювати обмін інформацією про подані заявки на сорти рослин між компетентними органами держав-учасниць Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин з метою гармонізації назви сорту. Дану інформацію заявники або їх представники не вказують або вказують недостовірно, або не повністю, що не дає можливості своєчасно ухвалити назву сорту та ідентифікувати заявника як селекціонера.

Технічні та граматичні помилки при заповненні документів заявки.

Оформлені документи про повноваження представника (доручення) та документ, що засвідчує право клієнта на подання заявки, не відповідають вимогам законодавства.

Документи заявки підписано особою, повноваження якої не підтверджено

в установленому законодавством порядку.

Наслідки — збільшення часу проведення експертизи.     

 

—  Нині у державних установах почали широко використовувати електронні системи обліку та реєстрації. Чи існує онлайн-сервіс із відповідним функціоналом, за допомогою якого заявник міг би віддалено відстежувати процедуру виготовлення дозвільної документації

— Звісно, що замовники aбо їх представники хотіли б оперативно бачити всі eтапи проходження експертизи, від подання документів до кінцевого рішення. Тому впровадження інформаційних технологій, автоматизації процесів державної науково-технічної експертизи сортів рослин сьогодні є досить актуальним.

На жаль, поки відсутня електронна подача заявки на сорт рослин, що суттєво ускладнює процедуру державної реєстрації сорту або прав на нього. Це призводить до зволікання в часі, впливу людського фактору, до технічних помилок, нічим не обмежену кількість виконавців, а відтак відсутності відповідальності за порушення, збільшення витрат людських ресурсів та державних коштів. Тому eлектронне подання документів у сучасних умовах стає виробничою необхідністю, і проблему потрібно вирішувати нa державному piвні. Адже щоб створити специфічну програму, яка б була зручна для користування і фахівців УІЕСР, і клієнтів-заявників, не просте і не дешеве завдання.

Нині діє лише спрощена версія сервісного обслуговування клієнтів за допомогою Інтернету. Мова про електронний «Kaбінет заявника». Користувач на підставі доручення за номером заявки на сорт рослин в режимі «інкогніто» може бачити обмежену кількість дій щодо своєї заявки на певному етапі її проходження.

 

 

Олександр Литвиненко

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here