Від насіння до комори: технологія виробництва гарбуза

0
79

Рід гарбузи (Cucurbita L.) включає 11 ботанічних видів, з яких у сільськогосподарському виробництві культивують тільки три: Cucurbita maxima Duch. – гарбуз великоплідний; С. реро L. – гарбуз твердокорий; С. moschata L. – гарбуз мускатний.

Сорти виду твердокорого найбільш скоростиглі (80–110 діб). Столові форми гарбуза великоплідного більш пізньостиглі (120–150 діб), але відзначаються високим вмістом як сухої речовини (до 20%), так і загального цукру (15–16 %). Менш поширений в Україні вид мускатний, сорти якого дуже вибагливі до тепла і тому пізньостиглі (140–160 діб), але є кращими каротиноносіями (до 25–30 мг %).

Окрім підбору сортів для успішного виробництва товарної продукції і високої рентабельності її вирощування необхідно дотримуватись основних азів цієї науки. Так, грунтово-кліматичні умови мають значний, проте не вирішальний вплив на урожайність і якість. Розмір і стабільність врожайності як плодів, так і насіння в основному зумовлені сортом і агротехнікою вирощування. Науково обґрунтований обробіток грунту та система внесення добрив, повноцінний догляд за рослинами і вмілий вибір сорту сприяють підвищенню врожаю в усіх регіонах.

Ґрунти. Гарбуз потребує плодючих структурних ґрунтів переважно легкого механічного складу (чорноземи легко- та середньосуглинкові) з рН від 6,0 до 7,0; малопридатні для нього важкі суглинки. Під насіннєвий гарбуз вибирають поля мало забур’янені та вільні від багаторічних бур’янів (осот, пирій, берізка тощо). Додатково враховують рельєф поля та рівень залягання ґрунтових вод. У північних регіонах гарбуз краще розміщувати на південних схилах; у посушливих – на схилах, більш забезпечених вологою.

Попередники. Найкращим попередником гарбуза в польових сівозмінах є пшениця озима після чорного удобреного пару; добрими – кукурудза на силос та багаторічні трави (особливо бобові). Допустимі – ячмінь, пшениця яра та інші однорічні зернові. Небажаними попередниками є кукурудза на зерно і суданська трава. В овочево-кормових сівозмінах добрими попередниками вважаються цибуля, горох овочевий, ранні помідори і картопля; поганими – коренеплідні та всі рослини з родини Гарбузові (огірок, кавун, диня, кабачок). Небажаною залишається і монокультура гарбуза. Висівати гарбуз по гарбузу та по інших баштанних можна не раніше, ніж через чотири-п’ять років.

Добрива. Незалежно від типу ґрунтів гарбуз позитивно реагує на внесення добрив. В Степу під нього вносять не менше 20–30 т/га свіжого або 10–15 т/га перепрілого гною, в Лісостепу 30–40 т/га гною або 20–30 т/га перегною. Рекомендовані дози мінеральних добрив в Степу N45-60P60K45-60, в Лісостепу – N60P60K60.

Всю дозу органічних і фосфорно-калійних добрив вносять під оранку, азотні – під весінню культивацію (100 %) або вроздріб (50 % навесні під культивацію, 50 % – у підживлення). Більш ефективно внесення добрив розподілити на чотири періоди: під зяблеву (на пісках – весняну) оранку вносять основні добрива (вся доза органічних, 2/3–3/4 дози фосфорних, від 2/3 до повної дози калійних); під весняну культивацію або при сівбі – від 1/3 до 1/4 дози фосфорних і половинну норму азотних. Решту азотно-калійних добрив розподіляють у два підживлення (по N15K10): перше – одразу після масових сходів, друге – на початку утворення огудини.

При підживленнях добрива вносять в сухому або в розчинному вигляді. Захисна зона при першому підживленні 15–20 см, при другому – на відстані 60–70 см від рядка. Глибина внесення мінеральних добрив 10–12 см. За азотні добрива можуть бути використані гноївка, пташиний послід, що розбавлені водою в 10–15 разів. З метою економії мінеральних добрив застосовують локальне внесення (по N30P40K30), яке здійснюють культиватором-рослинопідживлювачем КРН-4,2.

Обробіток грунту. Після збирання попередника грунт обов’язково лущать дисковими знаряддями на глибину 6–10 см у два сліди та через 20–25 днів після останнього лущення розпочинають оранку.

Поле під гарбуз орють глибоко (25–27 см) і якомога раніше. Якщо до настання зими грунт сильно ущільнюється або заростає бур’янами, з осені проводять додатково одну–дві культивації на глибину 10–12 см. Для попередження дефляції ґрунтів крім традиційної оранки застосовують глибокий плоскорізний обробіток. Весняна оранка знижує врожайність гарбуза. На сильно ущільнених ґрунтах оранку краще проводити навесні з одночасним боронуванням.

Передпосівний обробіток грунту включає обов’язкове боронування зябу в оптимальні строки та одну–дві культивації. Боронують зяб у два сліди навскіс до напрямку оранки. Першу культивацію проводять через чотири–п’ять днів після боронування на глибину 12–14 см. Другу (передпосівну) виконують мілкіше, на глибину заробки насіння (7–8 см). На піщаних ґрунтах зяб переорюють без боронування і в подальшому проводять тільки передпосівну культивацію. При дефіциті продуктивних запасів вологи в грунті в роки з короткою або сухою весною після боронування проводять лише одну передпосівну культивацію.

Підготовка насіння до сівби. Застосовують різні способи: механічні – шліфування, калібрування, сортування; термічні та гідротермічні: прогрівання на сонці за 7–10 діб до сівби, прогрівання в термостаті при температурі від 35 до 40 ºС протягом трьох–п’яти  діб або 60 оС –  протягом 4 годин, 4–5-денне закалювання насіння перемінними температурами (по 12 годин при 0–2 °С і 18–20 °С),  ошпарювання насіння гарячою водою (60–80 °С) 3–4 хвилини на решетах; хімічні: замочування насіння на 18–24 години в розчинах перманганату калію, сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчинів 0,01–0,05 %), обробка насіння мікроелементами, регуляторами росту рослин чи біостимуляторами згідно діючого “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”; протруювання насіння проти хвороб (антракнозу, пероноспорозу, фузаріозного в’янення, бактеріозу) та шкідників (дротянки, совки) препаратами згідно діючого “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”; фізичні – барботування насіння, обробка ультразвуком тощо.

Замочене насіння доводять до сипучості і висівають в теплу погоду при достатній вологості грунту. При всіх способах підготовки не допускають пошкодження насіння, зниження його схожості та енергії проростання.

Строки, способи сівби, норми висіву, глибина загортання насіння. Строки сівби зазвичай коливаються в залежності від погодних умов весни. Сівбу гарбуза доцільно розпочинати при температурі грунту + 10–12 °С на глибині 8–10 см. В Степу гарбуз висівають в другій–третій декадах квітня, в Лісостепу – у першій–другій декадах травня. При всіх строках обов’язково враховують багаторічні дати весняних заморозків у кожному регіоні.

Для сівби добирають високоякісне сортове насіння. Сіють гарбуз вручну (на невеликих ділянках) або механізованим способом (сівалки СБУ 2-4 М, СБН-3, СПЧ-6, СУПН-8, СУПН-12 та інші).

Норма висіву насіння довгостеблових (плетистих) сортів виду твердокорого (Український багатоплідний, Мозоліївський 15, Південний та ін.) і мускатного (Доля, Новинка, Гілея, Арабатський та ін.) складає 3–4 кг/га; виду великоплідного (Стофунтовий, Славута, Херсонський, Ждана та ін.) – 5-6 кг/га. Кущові сорти (Валок, Світень, Лель, Гамлет) висівають нормою в 5–6 кг/га або більше (при загущенні до 15–18 тис. рослин на 1 га). Насіння висівають на глибину 7–8 см і глибше (при сухому грунті), але обов’язково в вологий шар. В дні з сухою погодою посіви коткують до та після сівби.

Найбільш поширені широкорядні способи сівби з міжряддями 140, 180, 280 і 360 см. Схема розміщення рослин при вирощуванні сортів гарбуза з довгою огудиною у Південному Степу – 210 см х 200 см (густота 2,4 тис. рослин на 1 га), у Центральному Степу – 210 см х 140 см (3,4 тис. рослин на 1 га), у Лісостепу – 140см х 140 см  (5,1 тис. рослин на 1 га). Вирощують кущові сорти гарбуза  за схемою 140 см х 70 см (густота  10,2 тис. рослин на 1 га).

Догляд за рослинами. Найбільші врожаї плодів і насіння отримують при проведенні не менше трьох міжрядних обробітків до змикання огудини та двох–трьох ручних прополювань. Першу культивацію проводять при позначенні рядків або в фазу першого листка на глибину 12–14 см, другу – на глибину 8–10 см (фаза 3-5 листків), третю (під час формування огудини) і наступні – на глибину 6–8 см.

При утворенні ґрунтової кірки проводять боронування посівів до появи сходів упоперек рядків легкими боронами не пізніше 5 діб після сівби. При запізненні появи сходів гарбуза проводять досходовий міжрядний обробіток (за сходами маячної культури). У суху погоду глибину міжрядних обробітків зменшують на 2–3 см. Захисні зони під час першого обробітку – 10–15 см, в подальшому вони ширші. Після першого міжрядного обробітку розпушують грунт у рядку вручну на глибину 3–4 см, знищують бур’яни у захисній смузі. На загущених посівах проводять прорідження рослин: перше – в фазу одного–двох листків одночасно з першою прополкою, друге – в фазу шатрика (три–п’ять листків), яке поєднують з другим міжрядним обробітком та другою прополкою.

Гарбузи краще, ніж інші баштанні рослини, реагують на зрошення. На зрошуваних ділянках необхідно підтримувати вологість грунту від сходів  до цвітіння  на  рівні 70 % НВ, від цвітіння до утворення плодів – від 70 до 80 % НВ. Після зав’язування  плодів поливи слід припинити. Норма і кількість поливів залежать від способу зрошення, грунтово-кліматичної зони та погодних умов.

Захист рослин проти хвороб, шкідників і бур’янів. Гарбуз в Україні найчастіше уражується грибковими (борошниста роса, пероноспороз, антракноз, чорна гниль), бактеріальними (плямистість листків і плодів, верхівковий і квітковий бактеріози, токсичний бактеріоз) і вірусними (звичайна огіркова і гарбузова мозаїка) хворобами.

Із гризучих шкідників особливо небезпечні дротяники (у вологих місцях) і несправжні дротяники (у посушливих умовах), які вигризають насіння і пошкоджують корінці молодих рослин. Подібної шкоди завдають і гусінь різних видів совок (підгризаючих, стеблових).

Із заходів боротьби з хворобами, шкідниками і бур’янами потрібно застосовувати профілактичні, агротехнічні і хімічні способи боротьби (за необхідності). Серед профілактичних обов’язковими є використання здорового та очищеного від бур’янів посівного матеріалу, якісне збирання врожаю, своєчасне знищення рослинних решток, знищення бур’янів на посівах і узбіччях доріг. Найважливішими агротехнічними заходами є використання сівозмін, своєчасний високоякісний обробіток грунту та догляд за рослинами. Хімічний захист від  хвороб, шкідників та бур’янів необхідно проводити згідно діючого “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”. При цьому треба дотримуватись норм і строків їх застосування.

Збирання врожаю. Збирання плодів гарбуза на насіння проводять за один прийом у фазу повної фізіологічної стиглості, яка настає через 60–110 діб від початку їх зав’язування. Стиглість плодів різних видів і сортів визначають при частковому або повному опробковінню плодоніжки, затвердінні кори та появі на ній характерного забарвлення і візерунку. Плоди збирають до настання приморозків, у суху і теплу погоду.

Зберігання. Свіжі плоди гарбуза зберігають у тарі або на стелажах у чистих, пристосованих складських приміщеннях, що вентилюються. Термін зберігання плодів гарбуза не більше, ніж сім місяців при температурі повітря від 8 до 10°С та відносній вологості повітря 70–75%.

 

Сергієнко О.В., кандидат сільськогосподарських наук, с. н. с., завідувач лабораторією селекції пасльонових і гарбузових культур ІОБ НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here