Вирощуємо сталий врожай дині

0
205

Для отримання сталого врожаю високоякісних плодів дині необхідно враховувати всі біологічні особливості та потреби цієї культури, а також дотримуватися певних правил  її вирощування.

Ґрунти і розміщення посівів. Диня потребує родючих ґрунтів зі складним гранулометричним складом. Для її вирощування найкращими є суглинкові і супіщані чорноземи. Менш придатні важко-суглинкові, піщані (легкі), засолені ґрунти. Переважно диню розміщують на добре освітлених південних схилах, враховуючи рівень залягання ґрунтових вод.

Для покращення світлового режиму поля повинні бути мало засмічені багаторічними бур’янами (осот, пирій, свинорий, берізка, гірчак тощо).

Попередники. Баштанні культури розміщують в польових, баштанних та овочевих сівозмінах. Кращими попередниками дині в польовій та баштанній сівозмінах є озима пшениця після багаторічних трав або пару, зернобобові, кукурудза на силос або зелений корм, допустимими – ярі зернові (пшениця, ячмінь). В овочевій сівозміні диню краще вирощувати після коренеплодів, цибулі, капусти.

Не рекомендується вирощувати диню на одному місці протягом декількох років через можливість засмічення насінницьких посівів падалишніми рослинами. Доцільно застосовувати таке чергування культур, при якому диня повертається на те саме місце через 6-8 років, що запобігатиме зниженню урожайності плодів та поширенню хвороб. Для зменшення загрози захворювання дині бактеріозом поряд із нею не розміщують посіви огірка, а також не використовують за попередник.

Добрива. Добрива застосовують для покращення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності та якісних показників продукції. Їх вносять при основному, передпосівному обробітку ґрунту та в підживлення. Ефективність внесення добрив залежить від грунтово-кліматичних умов,  виду та форми добрив, строків і способів їх внесення. Під диню вносять як органічні, так і мінеральні добрива.

В умовах Лісостепу України на чорноземах оптимальним є внесення основних добрив під зяблеву оранку (N45P60K45, гній або перегній – 20 т/га), що забезпечить збільшення врожаю до 40%. На півдні України також рекомендовано вносити N40P60K60 восени під зяблеву оранку.

В зоні північного Степу України застосовують N45P45K45 під зяблеву оранку. Але диня краще реагує на роздільне внесення добрив: N35P35K45 – під зяблеву оранку, Р10 – в рядки при сівбі, N10 – в підживлення, яке проводять на початку утворення огудини; або під зяблеву оранку P45K45 і навесні під культивацію N45.

В зоні Західного регіону та Полісся використовують як мінеральні, так і органічні добрива на піщаних та малородючих ґрунтах. Норму добрив, зокрема, органічних треба збільшувати на 30-40% порівняно з нормою для родючих ґрунтів. Під диню необхідно вносити добрива як під оранку на зяб, так і під час сівби у рядки та підживлення. Під оранку врозкид – N30P135K40, гній або перегній — 20-30 т/га, навесні локально — N30P110K40.

Обробіток ґрунту. Після збирання попередника ґрунт обов’язково лущать дисковими знаряддями на глибину 6-10 см у два сліди. На ділянках, сильно засмічених коренепаростковими бур’янами, в період появи їх розеток додатково проводять більш глибоке (10-12 см) лущення лемішними лущильниками. Пласт багаторічних трав обробляють плугами з передплужниками одразу після останнього скосу трав. В усіх інших випадках, не залежно від попередника, через 20-25 днів після останнього лущення розпочинають оранку.

Поле під диню орють на глибину 23-25 см. Якщо до настання зими ґрунт сильно ущільнюється або заростає бур’янами, з осені проводять додатково 1-2 культивації на глибину 10-12 см.

Передпосівний обробіток ґрунту включає обов’язкове боронування зябу в оптимальні строки та 1-2 культивації. Боронують зяб у 2 сліди навскіс до напрямку оранки. Першу культивацію проводять через 4-5 днів після боронування на глибину 10-14 см. Другу (передпосівну) виконують мілкіше, на глибину загортання насіння (4-6 см). На піщаних ґрунтах зяб переорюють без боронування і в подальшому проводять тільки передпосівну культивацію.

При дефіциті продуктивних запасів вологи в ґрунті в роки з короткою або сухою весною після боронування проводять лише одну передпосівну культивацію.

Сівба: підготовка насіння, строки, норми висіву, глибина загортання насіння. Передпосівна підготовка насіння відіграє важливе значення в підвищенні його польової схожості, сприяє більш дружній появі сходів. При підготовці насіння дині застосовують різні способи: прогрівання на сонці (7-10 діб) або в термостаті (3-4 доби при 35-40ºС), замочування на 18-24 години в воді або розчині сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчинів 0,01-0,05%), протруювання насіння (сухе і напівсухе) в протруйниках, дозволених для гарбузових рослин, барботування насіння, обробка ультразвуком тощо. Замочене або оброблене насіння висушують, доводячи до сипучого стану.

Диня більш холодостійка культура, ніж кавун, тому сіють її дещо раніше. Сівбу дині починають при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 12-16ºС. Зазвичай в Західному регіоні та на Поліссі це друга-третя декада травня, в Лісостепу України строки сівби припадають на першу-другу декаду травня, в Степу України – на третю декаду квітня-першу декаду травня. За умов теплої весни строки сівби можуть бути скориговані на тиждень раніше, але при цьому слід враховувати середні багаторічні дати зворотніх пізньо-весняних заморозків.

Схема посіву і площа живлення впливають на врожай плодів дині. Базова схема розміщення рослин дині в Степу, Лісостепу та на Поліссі – 140х70 см, що дозволяє розташовувати 10,2 тис. рослин на 1 га. Збільшення кількості рослин до 20,4 тис. на 1 га (при схемі посіву 70х70 см) підвищує загальний урожай насіння, але середня маса плоду при цій схемі зменшується. В нетрадиційній зоні вирощування для дині – зоні Західного регіону і Полісся рекомендуємо вирощувати ранньостиглі сорти дині за схемами: 140х45 (1 рослина у гнізді), 140х120 і 140х70 (2 рослини у гнізді); середньостиглі сорти дині за схемами: 140х140 (2 рослини у гнізді), 140х70 (1 рослина у гнізді ) і 140х70 (2 рослини у гнізді).

В північному Степу України також можливо розміщувати рослини дині за схемою (140+70) х 70 см. Стрічкові посіви не знижують інтенсивності розвитку огудини і кореневої системи дині. Такі посіви мають перевагу ще й тому, що рослини у стрічці швидко переплітаються і краще протистоять негативній дії вітру.

Не залежно від схеми посіву коренева система дині краще розвивається, коли в гнізді розміщується по одній рослині. При двох рослинах у гнізді одна рослина пригнічує іншу, що послаблює розвиток її кореневої системи. При однаковій площі живлення розміщення двох рослин у гнізді знижує врожай насіння.

Сівбу дині здійснюють сівалками з пунктирним або з точним висівом насіння (типу „Клен”).

Норма висіву насіння в залежності від схеми сівби та типу сівалки становить 2-4 кг/га. Глибина загортання насіння 4-6 см. В дні з сухою погодою посіви коткують до і після сівби.

Догляд за посівами. Посіви дині необхідно підтримувати в чистому від бур‘янів стані, особливо в першій половині вегетації.

Найбільші врожаї плодів і насіння отримують при проведенні не менше 3-х міжрядних обробітків і 2-3 ручних прополювань. Посіви дині обробляють овочевими або баштанними культиваторами. Першу культивацію проводять при позначенні рядків або в фазу першого листка на глибину 12-14 см, другу – на 8-10 см (фаза 3-5 листків), третю (під час формування огудини) і наступні – на глибину 6-8 см.

У суху погоду глибину міжрядних обробітків зменшують на 2-3 см. Захисні зони під час першого обробітку – 10-15 см, в подальшому вони ширші. На загущених посівах проводять одно- і дворазове прорідження рослин: перше – в фазу 1-2 листків одночасно з першою прополкою, друге – в фазу шатрика (3-5 листків), яке поєднують і з другим міжрядним обробітком та другою прополкою.

В період підживлення рослин використовують культиватори-рослинопідживлювачі.

Для боротьби з хворобами і шкідниками застосовують різні машини для захисту рослин.

Захист проти хвороб, шкідників і бур’янів. Диня в Україні найчастіше уражується грибковими (борошниста роса, пероноспороз, антракноз, чорна гниль), бактеріальними (плямистість листків і плодів, верхівковий і квітковий бактеріози, токсичний бактеріоз) і вірусними (звичайна огіркова і гарбузова мозаїка) хворобами.

Борошниста роса. Найбільш поширена хвороба. Проявляється в другій половині літа у вигляді округлих плям білого борошнистого нальоту на верхній або нижній сторонах листка та на стеблах. Сильно уражені листки засихають. Розвитку хвороби сприяє прохолодна (до 16ºС) і волога погода та її різкі зміни. Гриб зимує у ґрунті.

Пероноспороз. Проявляється у вигляді округлих жовто-зелених плям на верхній поверхні листка, на нижній – у вигляді темного сірувато-фіолетового нальоту. Уражені листки буріють і засихають. Оптимальні умови для збудника хвороби – висока вологість повітря (більше 90%), температура 16-18ºС і наявність крапельної вологи. Джерело інфекції – уражені рослинні рештки.

Антракноз. Уражує всі надземні органи рослини. На листках округлі, рідше овальні жовтувато-бурі плями; на плодах – вдавлені плями рожевого забарвлення. Інфекція передається з насінням.

Плямистість листків і плодів. На уражених листках кутасті маслянисті плями з коричневим центром і жовтим ореолом, які зливаються і утворюють велику зону листка, що випадає. На плодах – округлі вдавлені плями з краплинами рідини янтарного забарвлення на поверхні. При сильному ураженні плоди тріскаються. Передається з насінням.

Токсичний бактеріоз. Викликає мокру гниль плодів. Проявляється у вигляді твердих випуклих плям буруватого кольору, в центрі з кромкою, подібною до укусу комахи. М’якуш хворих плодів поступово загниває. Передається з насінням і через рослинні рештки.

Огіркова і гарбузова мозаїки. Проявляється у вигляді хлорозу листків, курчавості та деформації листкової пластинки і уповільненому розвитку рослин. Викликаються вірусами, які переносяться сисними комахами. Передається і з насінням.

Посівам дині шкодять сисні (баштанна попелиця, павутинний кліщик, цибулевий тріпс), гризучі (дротяники, жуки, гусіні совок) та інші багатоїдні шкідники (саранові, гризуни, птахи). В останні роки на півдні України значної шкоди посівам дині завдає динна муха.

Баштанна попелиця. Найбільшої шкоди завдає в помірно вологу і суху теплу погоду, особливо в другій половині літа. Живе і висмоктує сік на нижній стороні листка, пагонах і квітках, що призводить до їх засихання і загибелі дорослої рослини.

Динна муха. Пошкоджує переважно диню. Літає в період цвітіння – утворення плодів, живиться соком дині. Відкладає яйця під шкірку молодих плодів. Пошкоджені плоди загнивають.

Із гризучих шкідників особливо небезпечні дротяники (у вологих місцях) і несправжні дротяники (у посушливих умовах), які вигризають насіння і пошкоджують корінці молодих рослин. Подібної шкоди завдають і гусіні різних видів совок (підгризаючих, стеблових).

Із заходів боротьби з хворобами, шкідниками і бур’янами потрібно застосовувати профілактичні, агротехнічні і хімічні (за необхідності). Серед профілактичних обов’язковими є використання здорового і очищеного від бур’янів посівного матеріалу, якісне збирання врожаю, своєчасне знищення рослинних решток, знищення бур’янів на посівах і узбіччях доріг. Найважливішими агротехнічними заходами є використання сівозмін, своєчасний високоякісний обробіток ґрунту та догляд за рослинами. Важливу роль у знищенні бур’янів, запобіганні появи шкідників і хвороб мають пестициди, що дозволені до використання

Збирання врожаю. Диня відноситься до культур з багаторазовими зборами врожаю. Період плодоношення деяких сортів розтягується на 20-30 діб.

Збирати плоди дині починають вибірково, при наявності ознак стиглості, характерних для сорту: зміна забарвлення шкірки, наявність сітки, легкий відрив від плодоніжки тощо. Відбирають типові для сорту плоди. При сприятливих погодних умовах (суха погода), можливо скоротити кількість зборів до 1-2 разів.

Плоди збирають вручну, на купи, з яких вантажать на транспортні засоби вручну або механічними навантажувачами.

Сергієнко О.В., завідувач лабораторії селекції пасльонових і гарбузових культур ІОБ НААН, кандидат сільськогосподарських наук, с.н.с.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here