Вітчизняна селекція поповнює кольорову колекцію

0
185

Станом на 19.04.2018 р. до Державного Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2018 рік, занесено 171 сорт картоплі. З них 71 сорт української селекції, в тому числі 58 сортів – Інституту картоплярства НААН, де на основі численної колекції картоплі триває успішна селекційна робота. Для розширення генетичної бази залучаються нові види, які раніше або не використовувалися, або використовувалися мало. Мова про S. cardiophllum, S. clarum, S.avilesii, S. doddsii, S.jamesii, S.venturii, S.maglia, які є джерелами стійкості до найбільш шкідливих патогенів. Так, останнім часом селекціонерами за участю складних міжвидових гібридів створено сорти з високими показниками продуктивності в поєднанні зі стійкістю до абіотичних і біотичних факторів середовища: Щедрик, Слаута, Кіммерія, Скарбниця, Мирослава, Княгиня, Фотинія та інші.

Сьогодні завдяки генетичному різноманіттю картоплі розвивається новий напрямок селекції цієї культури  –  створення  дієтичних спеціальних сортів для підтримки і покращення здоров’я людини, захисту від хвороб. Забруднення навколишнього середовища, неповноцінне харчування і стреси – основні причини великої кількості вільних радикалів. Вони, в свою чергу, є побічними продуктами окислення і здатні пошкоджувати мембрани і ДНК клітин. Це призводить до раку, артрозу, порушення імунітету і прискорення старіння. Тому важливо, щоб в раціоні містилася достатня кількість антиоксидантів – речовин, здатних захистити організм людини від канцерогенної дії вільних радикалів.

Існуючі джерела антиоксидантів – це плоди томата, столовий буряк, капуста броколі, зелені овочі. Вони містять пігменти бета-каротин (оранжевий) і лікопін (червоний), а також аскорбінову кислоту і вітаміни. Але тепер до цих традиційних овочів додасться новий вибір – картопля з червоною, синьою або фіолетовою м’якоттю як нове джерело антиоксидантів в раціоні людини.

За даними дослідників, в картоплі із забарвленим м’якушем міститься в 4 рази більше таких антиоксидантів, як зеаксантин і лютеїн, ніж у бульбах з білим або жовтим м’якушем. У бульб із фіолетовим м’якушем антиоксидантна здатність в 6 – 7 разів більша, ніж у бульб із білим або жовтим м’якушем і навіть більше, ніж у моркві, цибулі, перці.

Багаті пігментом антоціаном бульби зберігають колір навіть після теплової обробки – їх можна смажити, використовувати для приготування пюре і інших страв. Саме антоціани забезпечують інтенсивне фіолетове забарвлення таким овочам і фруктам, як баклажани, темний виноград, ожина і чорниця. Пігмент, як вважається, є сильним антиоксидантом і допомагає оздоровленню кровоносної системи. Встановлено, що деякі сорти картоплі з червоною м’якоттю можуть бути успішно використані як сировина для виробництва харчових барвників. 

Страви з кольорової картоплі готуються такі ж, як і з картоплі з білою, кремовою або жовтою м’якоттю. Молода різнокольорова картопля підходить для варіння, приготування на пару, смаження та запікання. Можна випекти картопляні оладки, крокети і хлібці. Щоб бульби при варінні не знебарвлювалися, їх готують 15–20 хвилин в підсоленій воді. Для салатів краще відварювати кольорову картоплю в мундирі. Екзотично виглядають синє або червоне пюре, картопля фрі, чіпси, картопляні оладки, різноманітні салати, приготовані на основі кольорової картоплі.

Солоха – середньостиглий сорт столового призначення. Бульби темно-фіолетові, округло-овальної форми з темно-фіолетовим м’якушем, квітки білі. Урожайність в кінці вегетації становить 38,0 т/га, вміст крохмалю 19,2%, споживчі якості 8,4 бала. Сорт стійкий проти звичайного біотипу раку і золотистої картопляної цистоутворюючої нематоди, середньостійкий проти фітофторозу, кільцевої гнилизни, іржавої плямистості. Рекомендованими зонами вирощування є Полісся та Лісостеп. Занесений до Державного Реєстру сортів рослин у 2016 році.

Хортиця – середньопізній сорт столового призначення. Бульби червоні, видовженої форми, м’якуш червоного кольору, квітки білі. Урожайність в кінці вегетації становить 35,0–37,0 т/га, вміст крохмалю 19,0%, споживчі якості 8,4 бала. Сорт стійкий проти звичайного біотипу раку, висока стійкість проти вірусних хвороб, середньостійкий проти парші звичайної. Рекомендованими зонами вирощування є Полісся та Лісостеп.  Занесений до Державного Реєстру сортів рослин у 2018 році.

Бульби сортів Солоха та Хортиця мають підвищений вміст антиоксидантів. Є дієтичним продуктом, який використовується як профілактичний засіб для покращення роботи та лікування травної і кровоносної систем та зміцнення імунітету. Придатний для використання як природний барвник продуктів харчування.

Новою розробкою Інституту картоплярства є середньоранній зразок КЖ 23.90-03 столового призначення. Має білі бульби видовженої форми, м’якуш світло кремовий. Кущ середньої висоти. Урожайність у кінці вегетації становить 32,0–35,0 т/га, вміст крохмалю 17–18%, споживчі якості 8,3 бала. Бульби даного зразка можуть використовуватися для декоративного оформлення страв, а також є дієтичним продуктом і характеризуються дуже ніжною та тонкою шкіркою, тому їх можна використовувати для смаження, не знімаючи шкірку. Рекомендованими зонами вирощування є Полісся та Лісостеп. 

Догляд за насадженнями картоплі

Це важливий комплекс агротехнічних прийомів, спрямований на створення сприятливих умов для росту, розвитку рослин та накопичення врожаю впродовж вегетаційного періоду. Проте концентрація виробництва картоплі в приватному секторі грубо порушила весь комплекс технологічних прийомів, таких, як сівозміни, прийоми обробітку ґрунту та догляд за рослинами. Різко погіршився і фітосанітарний стан агроценозів, оскільки в умовах беззмінної культури на дрібних ділянках збільшується концентрація і наростає шкодочинність найбільш небезпечних шкідників, створюються умови епіфітотійного розвитку фітофторозу, альтернаріозу, різних видів парші, бактеріозів, вірусів, стеблової нематоди. Недотримання умов вирощування картоплі в сівозміні та матеріальна неспроможність дрібних товаровиробників придбати якісний насіннєвий матеріал значно загострили проблему боротьби із небезпечними карантинними об’єктами – картопляною нематодою і картопляною міллю.

Система догляду за посівами картоплі залежить від призначення вирощеної продукції, ґрунтово-кліматичних умов та забезпеченості відповідною сільськогосподарською технікою. Можна виділити дві системи догляду за посівами картоплі.

Перша включає досходові та післясходові міжрядні обробітки ґрунту для його розпушення та боротьби з бур’янами. За даного способу вирощування картоплі дуже важливо не запізнитися з першим досходовим обробітком. З урахуванням багатьох факторів доцільно розпочинати його через 6–8 днів після садіння, коли на поверхні ґрунту ще не з’явилися сходи бур’янів. Коли ж сходи бур’янів з’являються на поверхні ґрунту, боротися з ними набагато складніше. Через 6–8 днів досходовий обробіток насаджень картоплі повторюють. Під час досходових міжрядних обробітків ґрунту з одночасним боронуванням розпушують міжряддя, верхівку, схили та підгортають гребені. Глибина розпушення міжрядь вибирається з урахуванням запасів вологи. Перше розпушення проводять на глибину 14–16, друге – на 10–12 см. За будь-яких умов перше розпушення ґрунту виконують глибше від наступного. Пояснюється це тим, що в цей час коренева система менше розвинена і не пошкоджується робочими органами. У період появи сходів одним із прийомів боротьби з бур’янами може бути повне присипання сходів картоплі ґрунтом. Цей прийом у 2–3 рази зменшує забур’яненість насаджень. Післясходовий міжрядний обробіток проводять у фазу повних сходів. Робочі органи культиваторів використовують ті ж, що і під час досходового обробітку, за винятком борін. Долота встановлюють з дотриманням захисної зони в 20 см. Усі робочі органи (стрілчасті лапи, долота, підгортачі) повинні забезпечувати пошарове розпушування ґрунту в міжряддях. З досягненням рослинами картоплі висоти 20–25 см у фазу бутонізації проводять підгортання. При цьому не допускається підрізання кореневої системи, пошкодження стебел, засипання рослин ґрунтом.

Друга система догляду за посівами включає елементи ресурсозберігаючої технології вирощування картоплі й відрізняється тим, що чотири-п’ять міжрядних обробітків замінюються одним прийомом формування гребенів. Високооб’ємні гребені формують після садіння бульб при появі їх паростків біля поверхні ґрунту фрезерними або дисковими міжрядними культиваторами. Ширина гребеня становить 70 (75) см знизу і 15 см зверху, а відстань від вершини гребеня до поверхні бульби становить 15–16 см. Даний спосіб виключає травмування кореневої системи рослин картоплі та створює оптимальні умови для росту, розвитку та формування урожаю бульб. Захист від бур’янів, хвороб та шкідників проводиться за рахунок застосування високоефективних пестицидів та їх комплексів. Отже, крім обов’язкового дотримання всіх агротехнічних вимог основна перевага даної технології полягає в тому, що зменшується кількість міжрядних розпушувань (а отже, і пошкодження кореневої системи), створюється розпушений гребінь (а не запресований, що одержуємо при використанні лап-підгортачів) і кращі умови для наростання бульб.

Проте формування високооб’ємних гребенів при появі паростків картоплі біля поверхні ґрунту фрезерними або дисковими міжрядними культиваторами  призводить не тільки до того, що бульби оброблюваного проходу розміщуються не по центру ряду, але і до руйнування крайнього гребеня попереднього проходу, так як повторити траєкторію руху картоплесаджалки гребнеутворюючою фрезою практично неможливо. Все це в подальшому позначається на якості одержаного врожаю бульб. Тому останнім часом актуальним є питання садіння картоплі з одночасним формуванням високооб’ємних гребенів, що дозволяє абсолютно точно розташувати насіннєві бульби в гребені. На сьогоднішній день ряд фірм пропонують різні рішення для садіння картоплі з одночасним формуванням гребенів. Найбільш простим в технічному плані є комбінований посівний агрегат, що дозволяє одночасно виконувати комплекс операцій: підготовку ґрунту, садіння, протруювання бульб, внесення добрив і формування гребенів. Після проходу даного агрегату формуються гребені, які не вимагають додаткових обробок (на картоплесаджалку встановлюється гребнеутворююча плита для остаточного формування гребенів). Такий агрегат вимагає меншої кількості персоналу, економить ПММ і дозволяє уникнути проблем, пов’язаних із неякісним формуванням гребенів. Як недолік можна виділити те, що агрегат вимагає трактора не менше ніж 250 к.с.

М.М.Фурдига, кандидат с.-г. наук, завідувач відділу селекції

Т.М.Купріянова, кандидат с.-г. наук, завідувач відділу виробництва, зберігання і переробки Інституту картоплярства НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here