Врожайність картоплі: основні важелі впливу

0
83

САДІННЯ ПРОГРІТОЇ, ПРОРОЩЕНОЇ, ПРОЗЕЛЕНЕНОЇ КАРТОПЛІ

 Обов’язковою умовою для закладання розвиненої кореневої системи та захоплення рослиною вологи є підготовка посадкового матеріалу, яка полягає у доведені картоплин до такого стану, коли у них виникає бажання потрапити у землю і стрімко розвиватися. Для цього потрібно їх прогріти обов’язково на світлі,  при оптимальній температурі +14– +17 градусів на протязі одного місяця, до появи на їх поверхні невеличких вічок до 1–2 см.

Пророщені рослини приблизно у два–три рази переважають за розвитком стебел та кореневої системи «своїх конкурентів», які не пророщувалися. За допомогою пророщування з’являється можливість відбракувати вироджені картоплини з ниткоподібними вічками та ті, які втратили властивість до проростання.  Картоплини при температурі прогрівання вище 22 градусів піддаються виродженню.  Світло дозволяє картоплині виробити сполуки (інгібітори), які стримують стрімкий ріст вічок, і вони формуються короткими, огрубілими і міцними на відміну від тих, що утворюються в темноті (тонкі, видовжені та крихкі) і обламуються при садінні. Прозеленення картоплин сприяє також утворенню соланіну та чаконіну, що у подальшому позитивно впливатиме на стійкість рослини до певних хвороб та шкідників.

НАДРАННЄ САДІННЯ

 Надраннє садіння використовують не лише для того, щоб захопити вологу кореневою системою, але і для скорішого дозрівання картоплі, щоб вона встигла визріти та накопичити врожай до розповсюдження у серпні грибкових хвороб (фітофторозу), і тому потрібно висаджувати лише прогрітий, пророщений матеріал.

Щоб визначити оптимальні строки для садіння картоплі, потрібно орієнтуватися по плодових деревах. А саме, коли відбувається бутонізація на аличі та абрикосі (у тій чи іншій місцевості по різному). На Поділлі це кінець березня та початок квітня. Плодові дерева – це найкращий природний індикатор.

ПЕРЕМІШУВАННЯ ДОБРИВ З ГУНТОМ

 Основна маса кореневої системи картоплі має властивість достатньо розгалужуватися завширшки – десь на 50 см, та заглиблюватися на 70 см, і тому внесення будь-яких добрив локально у борозни, рівчаки чи ямки не дасть відчутної користі, бо підживить дуже незначну частину корінців, а вся інша коренева система, що сформується поза цим внесенням, залишиться не підживленою. Для високого врожаю потрібно забезпечити повноцінне живлення кожного корінчика, і тому внесення мінеральних добрив урозсип та попелу (від спалювання перед садінням сухих решток) з подальшим перемішуванням їх з грунтом при весняній культивації  забезпечує ці умови.

Норма – 40 кг на 10 соток нітроамофоски.

ПОПЕРЕДНИК

Важливу роль у заглибленні кореневої системи картоплі відіграє найкращий попередник –жито. Його коренева система настільки потужна  і заглиблена, що коли б викласти коріння однієї рослини в одну лінію, то по довжині воно б сягало декількох кілометрів.  Саме ці канальця органічних кислот, що утворюються з корінців жита, за допомогою мікроорганізмів дозволяють рослині картоплі проникати на глибину до 2–2.5 метрів.  Після збирання жита на зерно практикують посів ярих культур на зелене добриво. Ярий ячмінь чи овес, біла яра гірчиця  активно реагують на скорочення дня і від жнив до перших приморозків виростають дуже стрімко, викидаючи молоді пагони.  Цю потужну зелену біомасу прикотковуємо  до землі і залишаємо пріти та розкладатися під снігом на зиму. За цей час весь азот з цієї зеленої маси ввійде у грунт, який наповниться органічними кислотами, стане пухкий та структурний, перегниє коріння, а весною, коли добре підсохне цей грубий шар сухих решток, його потрібно підпалити, обов’язково по вітру. При цьому згинуть усі миші, які там оселилися, а попіл стане додатковим засобом живлення рослин разом з нітороамофоскою, яку потрібно буде розкидати по попелу перед садінням.  

Застереження: Якщо сієте жито на зерно, то після його збирання, навіть якщо ви підсієте ярі  культури на сидерати, все рівно весною зазеленіє падалиця від жита і це не дозволить садити картоплю у цей рік. Бо приорана неперепріла органіка викликає паршу на картоплинах, як і після люцерни чи конюшини у перший рік їх приорювання. Тому я сію не жито, як радять деякі науковці, а раджу  на зерно сіяти ярий овес чи ярий ячмінь, а після збору врожаю підсівати зверху по соломі яру білу гірчицю і після того, як падалиця з зернових і гірчиця виростуть — не скошувати, а прикоткувати її до землі. При цьому весною зелених сходів на ділянці не буде, бо це все ярі культури, які після зими відімруть.  

Після спалення сухої маси закультивувати попіл і нітроамофоску у грунт і негайно приступати до садіння картоплі, захоплюючи вологу. Ви напевно звертали увагу на те, коли росте пшениця, жито, овес чи ячмінь, є місця на городі, де був попіл від спалювання сухого картоплиння.  У тих місцях ці злакові у два рази вищі, потужніші, з темно-зеленим листям, бо у попелі є калій і фосфор. Миші також можуть пошкодити значну частину врожаю картоплі.  Протруювання не є ефективним способом, як і застосування відлякуючих низькочастотних пристроїв. Лише спалювання сухих решток безпосередньо перед садінням дозволяє  відлякати з ділянки гризунів, знищити насіння бур’янів з поверхні грунту, підживити грунт, зробити його більш структурним і забезпечити якісну культивацію, бо залишена солома не дає можливості розпушити і перемішати добрива – вона буде постійно забивати культиватор чи плуг.  

МУЛЬЧУВАННЯ

 Після останнього багаторазового загортання і формування гребеня дуже ефективним способом для збереження від випаровування вологи на присадибних ділянках є мульчування міжрядь світлою соломою (целюлозою), що забезпечує оптимальний температурний режим, захищаючи картоплини від виродження, а рослину від перегрівання, покращує структуру грунту, зберігаючи його пухким для проникнення в коріння кисню, дозволяє створити умови для активної діяльності мікроорганізмів та хробаків, утворення від розкладу мульчі вуглекислого газу, яким живиться надземна частина рослин, а найголовніше  –  збільшується вміст гумусу, відроджується грунт.

ПОЗАКОРЕНЕВЕ ПІДЖИВЛЕННЯ

 Рослина картоплі половину свого врожаю накопичує завдяки сонячній енергії через фотосинтез. Саме тому потрібно створити умови для утворення потужної стеблової і листової маси, завдяки якій змикаються ряди і тому не росте бур’ян та закривається грунт від перегрівання і пересихання.  Для цього кожних 10–15 днів від сходів до цвітіння обробляємо листя азотним добривом карбамідом (мочевиною) у пропорції  150г/10л. При вологому середовищі можна збільшити до 200 г, а в посушливих умовах зменшити до 100г.  Під час і після цвітіння і до початку засихання бадилля для стимуляції опускання рослиною пластичних речовин у картоплини застосовуємо фосфорні добрива (суперфосфат)  у таких же пропорціях. Якщо грунт пісний, то позакореневе підживлення не дасть відчутного результату через слабкий осмос рослин. Науковими експериментами встановлено, що лише з достатнім підживленням грунту є ефективним позакореневе підживлення. Для профілактики боротьби з грибковими захворюваннями до розчину суперфосфату корисно буде додати 70 грамів звичайної харчової соди, лужна реакція якої у високій мірі захищає рослини від зараження, бо кисле середовище сприяє розвитку грибків та хвороб. Якщо грибкові хвороби вже проявилися на листі, тоді для боротьби з ними потрібно дозу соди збільшити до 100 г на 10 л води.

 Для боротьби з кореневими шкідниками  (совки, хруща, дротяника, ведмедика) я використовую нерозчинний засіб «РЕГЕНТ СИПУЧИЙ», який схожий за кольором і формою на манку. Він не входить в рослину на відміну від розчинних отрутохімікатів, але протягом місяця створює фон на ділянці, і всі кореневі шкідники покидають її чи гинуть. Вносити його найкраще під час садіння сівничком (сошником) безпосередньо у посадкові борозни. Можна також у міжряддя під час вегетації рослин. Норма – 600 г на 10 соток. Для боротьби з колорадським жуком в комплексі з позакореневим підживленням використовую екологічно чистий біопрепарат «КАЛІПСО», хоча по ефективності і тривалості дії «ПРЕСТО» значно переважає.

Анатолій Резнік

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here