Які бувають огірки

0
119134

Культура огірка древня, їй не менше п’яти тисяч років. Ці плоди в основному цінують за смакові та корисні властивості. При споживанні огірків підвищується апетит і поліпшується засвоєння організмом їжі. Плоди огірків містять в 100 г сирої речовини: цукру (1,07–2,70 %), пектинових речовин (0,4 %), крохмалю (0,1 %), клітковини (0,7 %). Також вони містять велику кількість вітамінів і мінеральних речовин, органічні кислоти (яблучну, лимонну, щавлеву). Вирощують огірок у відкритому та захищеному ґрунті.

В Реєстрі сортів рослин України на 2018 рік знаходиться 184 сортів та гібридів огірків, з них 93 гібриди (50,5%) та 91 сорт (49,5%).

За основними типами сорти і гібриди огірка можна умовно поділити в залежності від :

– умов вирощування;

– напрямку використання;

– способу запилення;

– типу цвітіння;

– групи стиглості;

В захищеному грунті цю культуру вирощують у засклених і плівкових теплицях та парниках. Відповідно до умов вирощування генотипи огірка розподіляються на відповідні типи:

– для вирощування у відкритому грунті;

– для вирощування у захищеному грунті.

І створюються селекціонерами сорти і гібриди саме для відповідних умов вирощування.

Сорти для вирощування у відкритому грунті повинні нарівні із комплексом цінних господарських ознак бути стресостійкими, добре переносити перепади денних та нічних температур, надмірну вологу із зливами і посушливі умови. У відкритому грунті більша імовірність інтенсивного розвитку хвороб і поширення шкідників, а також їх шкідливість, тому генотипи повинні мати високу стійкість і до біотичних факторів. Вони також повинні бути придатними до інтенсивних технологій вирощування.

Для захищеного грунту окрім стійкості до біотичних та абіотичних факторів нарівні із господарсько-цінними ознаками дуже важлива технологічність гібриду. Чим менше витрат на догляд за рослинами, тим простіша технологія вирощування і тим більше шансів на те, що він буде затребуваним у виробництві. Наприклад, тільки за рахунок більш простого формування рослин таких гібридів можна зекономити 20–25 % часу який витрачається на роботи, пов’язані з доглядом за рослинами.

 

Напрямок використання сортів та гібридів огірка:

в Державному реєстрі на сьогодні знаходяться сорти і гібриди огірка, які за напрямом використання розподіляються у такому відсотковому співвідношенні:

Універсального використання – 21 %

Для консервування – 42 %

Для салатного споживання – 28 %

Для соління – 9 %

 

Огірки універсального використання (для салатів, вживання у свіжому вигляді або для консервування);

– огірки, які використовують для консервування, не повинні утворювати пустот, повинні бути хрусткими і смачними. Зазвичай для цієї мети використовують огірки корнішонного типу або інші сорти;

– сорти огірків салатного призначення: повинні мати ніжну шкірку і високі смакові якості свіжої продукції, розмір їх не має значення;

– огірки для соління також не повинні утворювати пустот, повинні бути хрусткими і смачними. Зазвичай для цієї мети використовують огірки корнішонного типу або інші генотипи. Зазвичай це генотипи «Ніжинського сортотипу».

«Ніжинський сортотип»

Його головна ознака – високі засолювальні якості плодів.

Плід зеленець має тонку ніжну шкірку, щільну дрібнокоміркову м’якоть, чорне складне опушення, різко виразні грані і борозенки у молодих плодів, середню чи малу насіннєву камеру. Плоди невеликі, зеленець розміром 11–12 см.

Відмінні засолювальні якості дозволили отримати ніжинському огірку світову славу, солені корнішони користуються попитом по всьому світу.

За способом запилення: бджолозапильні та партенокарпічні:

Бджолозапильні огірки зав’язують плоди лише із запиленням і утворюють насіння. Зав’язь починає розвиватися лише після запилення квітки або нанесення пилку на приймочку маточки.

Бджолозапильні огірки вирощують лише на відкритих ділянках, вони запилюються комахами, без наявності яких запліднення не відбувається і плоди не утворюються.

Огірок партенокарпічний (самозапильний) здатний зав’язувати плоди без запилення, а отже і без насіння.

Партенокарпічні огірки вирощують в умовах відсутності запилення: в ізольованих теплицях, під герметично вкладеним нетканим матеріалом, у зимових, весняних та літніх теплицях. Наприклад гібриди ІОБ НААН Надія F1 і Каміла F1.

Високий прояв партенокарпії залежить від умів вирощування: дії високих або низьких температур, умов освітлення та інших факторів зовнішнього середовища, особливо сприятливих умов живлення. Партенокарпія може бути наслідком стерильності пилку. У деяких партенокарпічних сортів при запиленні насіння зав’язується не рівномірно по всій площі, а у верхній частині плоду, тоді огірки виходять гачкуватої та грушеподібної форми.

За типом цвітіння. Рослини огірка мають три основних статевих типи квітки: двостатеву (♀♂), чоловічу (♂) і жіночу (♀) На одній рослині формуються чоловічі, жіночі та дуже рідко двостатеві квітки. Чоловічі квітки (пустоцвіт) формуються на довгих плодоніжках і зібрані в щиток. Вони мають 5 тичинок і на 1–3 доби зацвітають швидше жіночих. Жіночі квітки здебільшого поодинокі і мають нижню видовженоовальну або еліпсоподібну зав’язь на короткій квітконіжці. Зав’язь має трипелюсткову форму, всередині якої розміщається приймочка. Двостатеві квітки мають нижню зав’язь і приймочку, а також п’ять пиляків, іноді у двостатевих квіток зав’язь округла.

Співвідношення між чоловічими та жіночими квітками дуже варіює залежно від сорту, гібриду та умов вирощування.

Селекціонерами створені сорти і гібриди з жіночим типом цвітіння.

Жіночий або переважно жіночий тип цвітіння, тобто переважання на рослинах жіночих квіток і мала кількість або відсутність чоловічих. На жіночих генотипах зовсім не з’являються чоловічі квітки. На генотипах жіночого типу утворюються до чотирьох вузлів з чоловічими квітками з перших 12–15 вузлів.

Проміжний тип цвітіння. Рослини генотипів проміжного статевого типу повинні мати більше 50 % жіночих квіток.

Чоловічий тип цвітіння – явище не поширене, нечасто зустрічається. Це фактично самий звичайний для огірка одностатевий (роздільностатевий) тип (моноеція). Рослини генотипів цього статевого типу використовуються в якості запилювача (батьківської форми) при створенні гетерозисних гібридів.

Двостатевий тип складається головним чином з генотипів з чоловічими і двостатевими квітками на одній і тій же рослині. Жіночі і двостатеві квітки на одній і тій же рослині зустрічаються рідко.

Останнім часом усе більше з’являється сортів з букетним, або пучковим плодоношенням — коли в пазусі листка розвивається не одна, а відразу кілька 3–5 зав’язей, а в найбільш сприятливих умовах і до 10, за що і отримали свою назву «букетні». Це, як правило, короткоплідні сорти з інтенсивним плодоношенням, які вимагають ретельного догляду. Такий тип цвітіння забезпечує не тільки можливість отримати високий урожай, але і дружність плодоношення, що зручно при відносно короткому періоді вирощування 60–80 діб.

Часто квітки одного вузла розпускаються один за іншим із різницею в день, а плоди розвиваються одночасно і рівномірно. Таким чином, на рослинах іноді можна спостерігати цілий каскад зростаючих огірків (до 20–30 штук) різного розміру: від пікулів. корнішонів до зеленців.

За групою стиглості (тривалістю періоду від з’явлення сходів до першого збору) сорти та гібриди огірка поділяють на:

– ультраранні (до 40 діб);

– ранні (41–45 діб);

– середньоранні (46–50 діб);

– середньостиглі (51–55 діб);

– середньопізні (56–60 діб);

– пізньостиглі (понад 60 діб).

За розміром плоди поділяють на 3 категорії:

– зеленець (довжина 9,1–12,0 см у відкритому ґрунті і 9,1–30,0 см — у закритому);

– корнішон (5,1–9,0 см);

– пікуль (довжина 3–5 см).

Технічна стиглість зеленця бджолозапильних сортів і гібридів у відкритому ґрунті настає через 8–10 діб, а в закритому через 5–10 діб після запилення, тоді як пікулів – через 1–3 доби залежно від погодних умов та інтенсивності плодоношення рослин.

Окрім того, генотипи огірка відрізняються за морфологічними ознаками рослин і плодів: за кольором (зелені, світло-зелені, темно-зелені, білі, жовті, з відтінками тощо), відсутністю та наявністю смуг та їх розміром, формою (циліндрична, шароподібна, змієподібна, чалмоподібна та ін.) і розміром плода (довжина від 3 до 150 см, маса від 20 г до 25 кг), насінника, поверхнею плоду (гладка, горбкувата, глянцева, матова та ін), типом і кольором опушення (просте, складне, чорне, коричневе, біле), типом куща (кущовий або сланкий), довжиною стебла (коротко-, середньо- та довгостеблові) та багатьма іншими ознаками.

Сергієнко О.В., кандидат сільськогосподарських наук, с.н.с., завідувач лабораторії селекції пасльонових і гарбузових культур Інституту овочівництва і баштанництва НААН.