Якість цукрової кукурудзи: на що звернути увагу

0
110

У світі відомо чимало рослин, у назві яких фігурує термін «цукровий» (цукровий буряк, цукрова тростина, цукрове сорго, цукрова кукурудза та інші).

Кукурудза цукрова (ZeamaysL. subsp. saccarata (Korn.) Zhuk.) за вмістом білка, жирів, цукрів, крохмалю значно переважає всі інші підвиди кукурудзи. Зерно кукурудзи цукрової в технічній стиглості містить до 70% води, 25–32% сухої речовини, 13–20% цукрів і 10–11% крохмалю. За калорійністю воно не поступається зерну пшениці, жита та інших зернових культур. В зерні кукурудзи цукрової високий вміст водорозчинних білків і жиру. Зокрема, в 1 кг зерна молочного стану міститься до 75 г фосфору, 60 мг кальцію, 3,2 мг заліза, вітаміни В1, В2, РР тощо. Порівняно із зубовидною цукрова накопичує у два рази більше цукрів і в стільки ж разів менше крохмалю. За рекомендаціями Інституту харчування Академії медичних наук України доросла людина повинна споживати не менше 3,7 кг кукурудзи цукрової  на рік.

Під дачні городи в містах, селищах зазвичай виділяють від 0,03 до
0,12 га, в сільській місцевості – від 0,25 до 0,50 га і більше, вони розташовані в найрізноманітніших місцях і на різних грунтах. Для отримання качанів кукурудзи цукрової з зерном молочного стану (110–120 штук) родині із 3-х чоловік достатньо зайняти 10 м2. В сільській місцевості посіви кукурудзи займають від 25 до 50% городу, із них на харчові цілі – до 100–200 м2.

Актуальними напрямами в селекції кукурудзи цукрової залишаються селекція на м’якість і цукристість зерна. Основними  вимогами до сортів і гібридів кукурудзи від виробників і споживачів є також висока вирівняність за розміром і формою качанів, консистенцією зерна та смаковими властивостями.

Кукурудза цукрова – однорічна роздільностатева однодомна рослина. Однаково добре вдається на всіх грунтах, але всі вони потребують певного рівня плодючості. Коренева система її мичкувата, краще розвинута у сортів і гібридів середньостиглої та пізньостиглої груп. Стебло у неї пряме, гладке, товстіше внизу, висота головного стебла від 80 до 200–250 см. Порівняно з іншими підвидами кукурудза цукрова більш кущиста. Рослини формують частіше не більше одного–двох качанів, дуже рідко три–чотири. При цьому нижні качани утворюються , як правило, на невеликій відстані від землі (30–50 см).Відомий факт, що за кількістю листків на стеблі кукурудзи цукрової можна визначити групу стиглості. У ранньостиглих утворюються 6–9 листків, у середньостиглих 10–13, пізньостиглих 14–16. Рослини кукурудзи цукрової цвітуть через 45–90 діб після сходів. Чоловіче суцвіття (волоть) починає цвісти на 3–5 діб раніше від качанів (жіночих суцвіть).Залежно від сорту/гібриду, погодних умов, інших факторів волоть цвіте 4–6 діб.

Технічна стиглість зерна кукурудзи цукрової наступає на 20–25 добу після цвітінні і триває близько 2–7 діб. Ознакою стиглості є колір стрижня качана, консистенція і забарвлення зерна. Кукурудза цукрова відрізняється скловидністю і зморшкуватістю зерна, що пов’язано з хімічним складом ендосперму. В зерні накопичуються проміжні продукти полімеризації – декстрини (до 64%). За високих температур під час наливу зерна вміст крохмалю помітно зростає. Зерно молочної стиглості округле, гладеньке. Воно ніжне і солодке. Оскільки під час достигання вологість зерна помітно знижується, втрачається і пов’язаний із нею солодкий смак.

Оскільки кукурудза цукрова формувалася у тропіках і субтропіках Америки, вона є вимогливою до тепла рослиною. Проте окремі зразки її  за холодостійкістю мало  поступаються кременистій кукурудзі. Гібриди і сорти кукурудзи цукрової за тривалістю вегетаційного періоду розділяють на чотири групи. У ранньостиглих тривалість міжфазних періодів «сходи–цвітіння качанів» і «сходи–молочний стан зерна» становить 52–58 і 71–76 діб, середньоранніх 60–66 і 84–95 діб, середньостиглих 67–77 та 97–102 доби, пізньостиглих 78–96 діб.

Для створення конвеєру качанів кукурудзи цукрової потрібно використовувати як сорти різних груп стиглості, так і різні строки сівби. Встановлено, що від морфо-біологічних особливостей сортів і гібридів залежить не тільки холодостійкість, але і врожайність та якість качанів та зерна молочної стиглості. За ранніх строків сівби є можливість раніше одержати качани із зерном молочної стиглості. Але за таких строків відзначається більш повільний ріст і розвиток рослин на початку вегетації, насіння часто пошкоджується шкідниками і уражується хворобами, від чого знижується врожайність зерна.

Сучасний рівень розвитку рослинництва і впровадження технологій передбачає врахування біологічних властивостей культури і забезпечення оптимальних умов вирощування рослин. Рослини кожної групи стиглості здатні проявляти підвищену вимогливість або певну толерантність до агроекологічних умов вирощування.

В умовах Степу України можна вирощувати генотипи кукурудзи всіх чотирьох груп стиглості. Звичайно, вони відрізняються не тільки тривалістю періоду «сходи–молочна стиглість зерна», але і кількістю та висотою рослин, висотою прикріплення нижніх качанів, кількістю качанів, розміром і діаметром качанів, кольором і смаком зернівок, стійкістю проти абіотичних (холод, спека, посуха) і біотичних факторів середовища (шкідники, захворювання).

В останні роки значно збільшуються площі посівів гібридів і сортів ранньостиглої і середньоранньої груп стиглості. Це пояснюється, з одного боку, значним підвищенням їхнього генетичного потенціалу врожайності (до 18–20 т/га), з іншого – саме гібриди цих груп найбільш цінуються при споживанні у свіжо-відвареному вигляді.

У Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, включено близько 70 сортів і гібридів зарубіжної і вітчизняної селекції. При цьому вітчизняні сорти і гібриди за результатами екологічних випробувань добре проявили себе та рекомендуються до вирощування в усіх зонах України. А завезені з інших країн, які не пройшли випробування в конкретних умовах вирощування та неадаптовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов вирощування, часто не визрівають, відрізняються низькими смаковими і технологічними якостями.

Про якість насіння мають свідчити документи, які завжди повинні бути у продавця-реалізатора. Такими є «Свідоцтво на насіння», «Свідоцтво на гібридне насіння». Ці документи по суті посвідчують походження насіння, рік врожаю, сортові і посівні якості насіння, масу партії насіння. Високоякісне насіння має високу (не нижче 96%) сортову чистоту, маса домішок і відходів основної культури не повинна перевищувати 3% за масою, схожість має бути не менше 95%, наявність живих шкідників, їхніх личинок, хвороб і карантинних бур’янів не допускається. Для насіння невеликих партій за реалізації їх фасованими в невеличкі пакети схожість і типовість повинні бути на рівні 100% за абсолютної фізичної чистоти (без домішок, відходів). Насіння повинно бути добре виповнене, без механічних травм, з характерними для культури і сорту/гібриду забарвленням і запахом.

Упаковка насіння повинна мати маркування з вказівкою назви сорту/гібриду, фірми-виробника (реалізатора), схожості насіння, інформації про попередню підготовку насіння до висіву. При реалізації насіння, як правило, буває прокаліброване або без калібровки, протруєне, оброблене стимуляторами росту тощо.

Одним із важливих елементів структури врожаю кукурудзи є індивідуальна продуктивність, або кількість сформованих качанів на рослинах. Продуктивність залежить від морфо-біологічних особливостей гібрида/сорту, ґрунтово-кліматичних умов та кількості рослин на одиницю площі. Встановлено, що на несприятливі роки менше реагують посухостійкі гібриди кукурудзи, у яких за несприятливих умов меншою мірою знижується інтенсивність дихання і фотосинтезу, підвищується у фазу формування зерна стійкість до перегріву і обезводнювання, зменшується інтенсивність транспірації. На висоту рослин, висоту прикріплення нижнього качана, площу асиміляційного апарату або площу листкової поверхні також впливають погодні умови і агротехнічні прийоми. Показники висоти рослин збільшуються, як правило, від ранньостиглої групи до середньо- і пізньостиглої, у вологі роки рослини всіх груп є більш високорослими.

Вміст цукру у зерні кукурудзи багато в чому залежить від сорту, вмісту вологи, добрив, скоростиглості  – в ранніх генотипах цукристість зерна менша, ніж у пізньостиглих.

 

В.Ф.Заверталюк, директор Дніпропетровської дослідної станції ІОБ НААН, кандидат с.-г. наук, доцент

І.І.Колесник, завідуючий відділу селекції та технології ДДС ІОБ НААН, кандидат с.-г. наук, старший науковий співробітник

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here